Песня идущего домой - Вячеслав Бутусов

Я шел к себе домой,

Я шел по мокрым лужам.

По скользкой мостовой

Ногами снег утюжил.

А мокрый снег падал,

А я шел домой

По зимнему саду,

По пустой мостовой.

Он шел со мной рядом,

Шпионил за мной,

Следил за мной взглядом

Бесшумный конвой.

И вот я стою

На краю снегопада.

С неба падает снег,

Значит, небу так надо.

В это трудно поверить.

Я вернулся домой,

Ты открыла мне двери,

Снег вошел вслед за мной.

И вдруг снег растаял,

Увидел тебя.

На пороге остались

Только капли дождя.

Нас уносит река

Плавных вёсел волнами,

Словно кто-то открыл

Все небесные краны.

Мы стоим на краю,

На краю водопада.

С неба льётся вода,

Значит, небу так надо.

Я йшов до себе додому,

Я йшов мокрими калюжами.

По слизькому бруку

Ногами сніг прасував.

А мокрий сніг падав,

А я йшов додому

По зимовому саду,

По порожній бруківці.

Він йшов зі мною поряд,

Шпигун за мною,

Стежив за мною поглядом

Безшумний конвой.

І ось я стою

На краю снігопаду.

З неба падає сніг.

Отже, небу так треба.

В це важко повірити.

Я повернувся додому,

Ти відчинила мені двері,

Сніг увійшов за мною.

І раптом сніг розтанув,

Побачив тебе.

На порозі залишились

Лише краплі дощу.

Нас забирає річка

Плавних весел хвилями,

Немов хтось відкрив

Усі небесні крани.

Ми стоїмо на краю,

На краю водоспаду.

З неба ллється вода,

Отже, небу так треба.