Любовь моя - Владимир Захаров

Когда во власти сентября,

Так не хватает мне тебя,

И вдаль уносит белым облаком мечты,

В надежде быть с тобой вдвоём,

Осенним проливным дождём,

Я постучусь в твоё окно, чтоб знала ты.

Во сне и на Яву,

Одну тебя зову —

Единственной.

Я знаю, что давно,

Судьбой предрешено,

Быть вместе нам.

И нет преград таких,

Которые пройти

Не смог бы я.

Чтоб рядом быть с тобой,

Мой ангел неземной, —

Любовь моя!

Когда в плену январских дней,

Ты снова вспомнишь обо мне,

Бродя по улицам озябшим и пустым,

Волшебной сказкой юных грёз,

У твоих шёлковых волос,

Я белым снегом закружусь, чтоб знала ты.

Когда в объятиях весны,

Вновь о тебе я вижу сны,

Под этим майским звездопадом золотым,

Свои ладони протяни,

И тёплой искоркой любви,

В них упаду я в эту ночь, чтоб знала ты.

Коли у владі вересня,

Так не вистачає мені тебе,

І вдалину забирає білою хмарою мрії,

У сподіванні бути з тобою вдвох,

Осіннім зливою,

Я постукну у твоє вікно, щоб ти знала.

У сні і на Яву,

Одну тебе кличу|

Єдиною.

Я знаю, що давно,

Долею вирішено,

Бути разом.

І немає перешкод таких,

Які пройти

Не зміг би я.

Щоб поряд бути з тобою,

Мій ангел неземний, —

Любов моя!

Коли в полоні січневих днів,

Ти знову згадаєш про мене,

Бродячи по вулицях змерзлим і порожнім,

Чарівною казкою юних мрій,

У твого шовкового волосся,

Я білим снігом закружляю, щоб ти знала.

Коли в обіймах весни,

Знову про тебе я бачу сни,

Під цим травневим зорепадом золотим,

Свої долоні простягни,

І теплою іскоркою кохання,

В них упаду я цієї ночі, щоб знала ти.