Мне никогда не позабыть тебя - Владимир Захаров

Ещё так далеко до сентября,

Ещё не веют холодом ресницы,

Когда посеребрятся тополя,

И ничего уже не повторится.

А я не в силах позабыть тебя,

Ту прядь волос, что так на лён похожа,

Тот нежный запах бархатистой кожи,

Мне никогда не позабыть тебя.

Припев:

Ещё дождём не плачут небеса,

Ещё хранит тепло объятия ночи,

Но, первой птичьей стаи голоса,

С тобой нам расставание пророчат.

И пусть так далеко до сентября,

Пусть на столе давно погасли свечи,

Я возвращаюсь мысленно в тот вечер,

Что не даёт мне позабыть тебя.

Ещё в лугах не высохла роса,

Листва багряной краской не задета,

Ещё я слышу наши голоса,

Прощальным эхом на закате лета.

А я не в силах позабыть тебя,

В сиянии звёзд тел наших очертание,

Глаз синеву и трепетность дыхания,

Мне никогда не разлюбить тебя.

Припев:

Ещё дождём не плачут небеса,

Ещё хранит тепло объятия ночи,

Но, первой птичьей стаи голоса,

С тобой нам расставание пророчат.

И пусть так далеко до сентября,

Пусть на столе давно погасли свечи,

Я возвращаюсь мысленно в тот вечер,

Что не даёт мне позабыть тебя.

Ещё дождём не плачут небеса,

Ещё хранит тепло объятия ночи,

Но, первой птичьей стаи голоса,

С тобой нам расставание пророчат.

И пусть так далеко до сентября,

Пусть на столе давно погасли свечи,

Я возвращаюсь мысленно в тот вечер,

Что не даёт мне позабыть тебя.

Ще так далеко до вересня,

Ще не віють холодом вії,

Коли посрібляться тополі,

І нічого вже не повториться.

А я не в силах забути тебе,

Ту пасмо волосся, що так на лен схоже,

Той ніжний запах оксамитової шкіри,

Мені ніколи не забути тебе.

Приспів:

Ще дощем не плачуть небеса,

Ще зберігає тепло обійми ночі,

Але, першої пташиної зграї голосу,

З тобою нам прощання пророкують.

І нехай так далеко до вересня,

Нехай на столі давно згасли свічки,

Я повертаюся подумки в той вечір,

Що не дає мені забути тебе.

Ще в лугах не висохла роса,

Листя багряною фарбою не зачеплене,

Ще я чую наші голоси,

Прощальною луною на заході літа.

А я не в силах забути тебе,

У сяйві зірок тіл наших обрис,

Око синю і трепетність дихання,

Мені ніколи не розлюбити тебе.

Приспів:

Ще дощем не плачуть небеса,

Ще зберігає тепло обійми ночі,

Але, першої пташиної зграї голосу,

З тобою нам прощання пророкують.

І нехай так далеко до вересня,

Нехай на столі давно згасли свічки,

Я повертаюся подумки в той вечір,

Що не дає мені забути тебе.

Ще дощем не плачуть небеса,

Ще зберігає тепло обійми ночі,

Але, першої пташиної зграї голосу,

З тобою нам прощання пророкують.

І нехай так далеко до вересня,

Нехай на столі давно згасли свічки,

Я повертаюся подумки в той вечір,

Що не дає мені забути тебе.