Костры - Владимир Захаров

В старом парке, в аллейках багряного цвета

Где в последнем дыханье застыли цветы

Люди жгут на кострах уходящее лето

Так в душе ты сжигаешь былые мечты.

Журавлиная песня давно уже спета

Осень в парке цветных настелила ковров

Люди жгут на кострах уходящее лето

Как когда-то давно предки жгли колдунов.

Дым костров в облаках затеряется где-то

Тихо осень всплакнёт по былому скорбя

Люди жгут на кострах уходящее лето

И частичку души и немного себя.

Люди жгут на кострах уходящее лето

И частичку души и немного себя.

Нынче осень так ярко, так броско одета

Как принцесса из робких мальчишеских снов

Люди жгут на кострах уходящее лето

Так в душе ты сжигаешь былую любовь.

У старому парку, в алейках багряного кольору

Де в останньому диханні застигли квіти

Люди палять на вогнищах літо, що минає

Так у душі ти спалюєш колишні мрії.

Журавлина пісня давно вже заспівала

Осінь у парку кольорових настелила килимів

Люди палять на вогнищах літо, що минає

Як колись давно батьки палили чаклунів.

Дим багать у хмарах загубиться десь

Тихо осінь заплаче за колишнім скорботою

Люди палять на вогнищах літо, що минає

І частинку душі та трохи себе.

Люди палять на вогнищах літо, що минає

І частинку душі та трохи себе.

Нині осінь так яскраво, так помітно одягнена

Як принцеса з боязких хлоп'ячих снів

Люди палять на вогнищах літо, що минає

Так у душі ти спалюєш колишнє кохання.