Распустила осень косы - Владимир Захаров

Просто жаль уходящего лета.

Ты была не права,

Я хочу чтоб ты знала об этом.

Мне не весело — пусть.

Лето радость с собою уносит.

Ты пойми эту грусть

Навевает унылая Осень.

Припев:

Распустила Осень косы,

Плачет в тишине.

Задаёт нам вновь вопросы,

А ответов нет.

Мы не встретились, что ж,

Просто случай сегодня не вышел.

Поздним вечером дождь

На стекле твоё имя напишет.

Я письмо напишу

И оно затеряется где-то.

Я тепла не прошу,

Ведь в конверт не поместится Лето.

Припев:

Распустила Осень косы,

Плачет в тишине.

Задаёт нам вновь вопросы,

А ответов нет.

Распустила Осень косы,

Плачет в тишине.

Задаёт нам вновь вопросы,

А ответов нет.

Просто шкода літа, що минає.

Ти була не права,

Я хочу ти знала про це.

Мені не весело— нехай.

Літо радість із собою забирає.

Ти зрозумій цей смуток

Навіває похмура Осінь.

Приспів:

Розпустила Осінь коси,

Плаче в тиші.

Задає нам знову запитання,

А відповідей немає.

Ми не зустрілися, що ж,

Просто випадок сьогодні не вийшов.

Увечері дощ

На склі твоє ім'я напише.

Я лист напишу

І воно загубиться десь.

Я тепла не прошу,

Адже в конверт не поміститься Літо.

Приспів:

Розпустила Осінь коси,

Плаче в тиші.

Задає нам знову запитання,

А відповідей немає.

Розпустила Осінь коси,

Плаче в тиші.

Задає нам знову запитання,

А відповідей немає.