Город детства - Владимир Захаров

Когда в душе я заскучаю,

Пройдя по памяти своей,

Я город детства вспоминаю

И лица преданных друзей.

Мне не забыть свой дворик старый,

Где из окна зовёт домой

Меня, как прежде, голос мамы,

До боли близкий и родной.

Припев:

Уносит памяти река

Меня к родимым берегам

И на душе становится теплей.

Уносит памяти река,

Но как ты стала далека,

Родная пристань, юности моей.

Когда стучится дождь устало

И в окнах снова гаснет свет,

Я со стены сниму гитару,

И вспомню песни юных лет.

И прочь уйдёт тоска на сердце,

И рвётся вновь душа моя,

В далёкий край, в мой город детства,

Где ждут меня мои друзья.

Припев:

Уносит памяти река

Меня к родимым берегам

И на душе становится теплей.

Уносит памяти река,

Но как ты стала далека,

Родная пристань, юности моей.

Уносит памяти река

Меня к родимым берегам

И на душе становится теплей.

Уносит памяти река,

Но как ты стала далека,

Родная пристань, юности моей.

Коли в душі я занудьгую,

Пройшовши по пам'яті своїй,

Я город дитинства згадую

І особи відданих друзів.

Мені не забути свого дворика старого,

Де з вікна кличе додому

Мене, як і раніше, голос мами,

До болю близький і рідний.

Приспів:

Забирає пам'ять річка

Мене до рідних берегів

І на душі стає тепліше.

Забирає пам'ять річка,

Але як ти стала далека,

Рідна пристань, моєї юності.

Коли стукає дощ, втомилося

І в вікнах знову гасне світло,

Я зі стіни зніму гітару,

І згадаю пісні юних років.

І проти піде туга на серце,

І знову рветься душа моя,

У далекий край, у моє місто дитинства,

Де чекають на мене мої друзі.

Приспів:

Забирає пам'ять річка

Мене до рідних берегів

І на душі стає тепліше.

Забирає пам'ять річка,

Але як ти стала далека,

Рідна пристань, моєї юності.

Забирає пам'ять річка

Мене до рідних берегів

І на душі стає тепліше.

Забирає пам'ять річка,

Але як ти стала далека,

Рідна пристань, моєї юності.