Óleos - Vito, Acid Lemon, Morgan

Olvídalo vida lo malo, qué es lo que hubiera pasado

Cuida lo bueno y si cavo, cabe la duda y acabo

Subido a su lado, sonrío sin amo, me cuelga, la llamo

Yo desamueblado, maderas y clavos…

A dos pasos en falso estamos

Y no hay manera de subir la escalera por la que rodamos…

Por esta astilla que a veces brilla, que a veces baila

Que nos conduce a la luz del alba

Al aletargado desacato de atar cabos

De amar lagos siendo ríos, es el frío del legado

Que hemos dejado la gente libre y es comprensible:

Si está prensado lo prendo y ¡claro!

Ya estoy pensando un camino de vuelta

Otra vuelta de tuerca a la puerta que no quiero abrir

Me mira como con ojos de muerta una duda no resuelta:

«despierta y nos vamos de aquí…»

¿Tú me sueñas antes de dormir?

Utiliza la ventana si quieres salir…

No te he preguntado si vas a venir

Y ahora queda amor y poco que decir:

Ya somos luz

Sin pistola ni coartada, va a su bola mi balada

Desnuda, sola y alada, como loba sin manada

Ya me conoce la grada, el verso me sirve de espada

Yo no me vendo por nada, cada palabra es sagrada

Le di a esta música mi juventud

Y todo lo que siento es gratitud por esta cultura

Algunos dicen que mi verso es luz

Será por este miedo al ataúd que amo con locura

Y que me sobra lumbre de mi sombra

Con la honra de mi nombre y con la carne de mi hembra

Paso de la cumbre, ahórrate la alfombra

Sé que en este mundo el hombre recoge de lo que siembra y…

Búscame lejos de la mayoría

Escribiendo poesía con faltas de ortografía

Búscame en la calle fría amanecer

Aprendiendo geografía en las piernas de una mujer

Hoy que me doy por vencido mira en qué me he convertido

Di, ¿vas a estar de mi parte o vas a entregarte al olvido?

Ni voz ni voto, era remoto que fuera conmigo

Fotos con poco sentido: un roto para un descosido

¿Qué cómo habría sido?

Como el fruto prohibido;

Jugar a hacernos daño nunca fue tan divertido

Somos dos extraños en el mismo nido

Vuelas y te extraño porque sólo hay ruido;

mejor vente conmigo

Mira dentro y dime lo que ves

Sólo quiero que comprendas que he dejado las puertas abiertas

Para que puedas escapar cuando te de

Y si quieres puedas volver por si al final de este sueño despiertas…

Y las calles desiertas y la cama vacía

Ahora que te canto lo que me dolía

Ahora que te cuento lo que más quería es tarde para poesía

¡Qué tontería!

Tuve lo que merecía

Забудьте життя погане, що б трапилося

Дбайте про те, що добре, і якщо я копаю, то нема сумніву і закінчу

Підіймаючись до неї, посміхаюся без господаря, вона мені кладе трубку, я їй дзвоню

Я без меблів, дерево і цвяхи...

Ми помилилися на два кроки

І немає можливості піднятися по драбині, по якій ми котимося...

За цю занозу, що то сяє, то танцює

Це веде нас до світанку

До млявого презирства з’єднання крапок

Те, що люблячі озера є річками, це холод спадщини

Що ми залишили людей вільними і це зрозуміло:

Якщо натиснуто, я вмикаю і звичайно!

Я вже думаю про дорогу назад

Ще один поворот дверей, які я не хочу відкривати

Він дивиться на мене, ніби мертвими очима нерозв’язаний сумнів:

«Прокинься і ми підемо звідси...»

Ти мрієш про мене перед сном?

Використовуйте вікно, якщо хочете вийти...

Я не питав вас, чи збираєтеся ви прийти

А тепер є любов і мало що можна сказати:

ми вже світлі

Без зброї чи алібі моя балада йде на його бал

Гола, самотня й крилата, як вовчиця без зграї

Трибуни вже знають мене, вірш служить мечем

Я себе ні за що не продаю, кожне слово святе

Я подарував цій музиці свою молодість

І все, що я відчуваю, це вдячність за цю культуру

Дехто каже, що мій вірш легкий

Саме через цей страх перед труною я шалено люблю

І що я маю багато світла від моєї тіні

З честю мого імені і з плоттю моєї жінки

Пройдіть вершину, врятуйте килим

Я знаю, що в цьому світі людина пожинає те, що сіє, і...

Знайди мене подалі від більшості

Написання віршів з орфографічними помилками

Шукай мене на вулиці холодної світанки

Вивчення географії на ногах жінки

Сьогодні я здаюся, подивіться, ким я став

Скажи, ти будеш на моєму боці чи збираєшся здатися забуття?

Ні голосу, ні голосу, це було віддалено, що це було зі мною

Фотографії з невеликим змістом: розірваний для незашитого

Як би це було?

Як заборонений плід;

Ще ніколи грати в боляче не було так весело

Ми двоє незнайомців в одному гнізді

Ти літаєш, а я сумую за тобою, бо там тільки шум;

краще підіть зі мною

Зазирни всередину і розкажи, що ти бачиш

Я просто хочу, щоб ви зрозуміли, що я залишив двері відкритими

Тож ти можеш втекти, коли я тобі дам

І якщо ти хочеш, ти можеш повернутися, якщо прокинешся в кінці цього сну...

І безлюдні вулиці, і порожнє ліжко

Тепер, коли я співаю тобі, що мені боляче

Тепер, коли я говорю вам, чого я хотів найбільше, пізно для поезії

Яка нісенітниця!

я отримав те, що заслужив