Mi Elegía - Vito, Acid Lemon, Vito & Acid Lemon

Y encendiendo estrellas en la oscuridad

Abrirá balcones, romperá crespones

Y pondrá canciones, en tu soledad?*

Me clavas veinte, veinte resucito

Por las veces que no asientes y lo necesito

Me dices vete del banquete y ya está escrito el mito

Y hasta que arranques una gota al infinito y abras apetito…

Me quedo el cadáver, quédate el delito

Te lo recito, cada vez que callas a la vez que grito

Desde donde estoy, donde las doy las quito

Donde las das lastima

Mis ojos son mi clima prueba justo encima

Por ti el pan, me lo quito de la boca, toma loca, come

Antes de que salga el Sol y un caracol asome

De lo oculto, ya ni rendirme ni rendirte culto

Que cuando el circo llegó al pueblo ya éramos adultos…

Descartada está la carta del indulto

Yo un lagarto en el desierto, no un experto en hacer bulto

Por cierto, misterio resuelto

El perro no sabía hacerse el muerto, mueve la cola, he vuelto

Te dejo suelto el mundo, es tuyo

La luna es mía cuando aúllo

Se te apaga el sol, yo te lo sustituyo

Con la energía que el resto gasta en orgullo

Sí, se hace de día y todavía no sé de quién huyo

Menos mal que fluyo cuando me llora el río

Y que lo tuyo es mío, no solo el frío intuyo

Voy con los Ganjah, tiene su mar, me tiro en plancha

¿quieres jugar?

pide revancha, yo hablo en la cancha

Después de la avalancha hacia tu boca

La piedra me la quedo, menos da un roca

No es la elección del color de la flor lo que se debate

Que está regando un cráter coño, vaya disparate

No tengo razón, sí un corazón que late

¿Le pides a un ladrón que me delate?

cuida el empate

Joder, va a ser, patada arriba y a correr

Defender de nada sirve, ya no hay tiempo que perder

Y es por carácter

Si me siento solo y en el polo opuesto

De lo que sigue el resto, de lo que rige el mundo

El lujo de la selva ruge en lo profundo, es un león

Turismo entre las cenizas en que hundo mi visión

Monarcas excavando en el carbón

¿limpiarme a mi la boca?

ni con bocanadas de jabón

Ve convocando a tu legión para el combate

Que yo vengo a por el jaque con la torre y el peón

«shalom» nuevo día, «shalom» de la cocina al salón

Y una cortina de luz en mi habitación

Entona una canción llamándome a la puerta, se despierta

Y no cómo Dios manda, a ciencia cierta

Aromas de lavanda en la burbuja

Viéndome barriendo con la escoba que me embruja

De tu jarrón al mío hay un viaje al ayer, mujer

Rompe la brújula, deja que la aguja cruja, le da la atmósfera…

Y esa vela te la prendo, te la izo

Y esa carne te la muerdo, te la guiso

Mejor improviso…

Y esa paz, me la fumo, te la afirmo

La promesa que no cumplo la confirmo…

Oye, pide cita, estás entrando en mi punto de vista

Voy tachando de la lista, yo ya he estado en esta lista

¿Has vuelto?

Todavía no he resuelto la ecuación

Al menos si no subes borraré las nubes al avión

¡Qué alboroto!

Pausa y un aplauso pal' piloto

Aterrorizados aterrizó en una flor de loto

¿Que cómo volar con el motor roto?

Aprendió del pájaro más loco…

Deja que cante y te prometo

Todas las letras de mi alfabeto

No el final de Julieta Capuleto

Toma mi amuleto

Ambulante, por la distancia restante

Si es ambulancia va sin nadie al volante

Con la pasión de un griego errante

¿Por cuál quieres que me decante?

¿El infierno de delante, o el de antes?

Ante la sabana caravana de elefantes al revés que

Mirándonos el alma olvidamos los pies

Y ya son tres las veces que niega, los besos que no llegan

Corre sube que despega, me entretuve, estuve fuera

Todo se olvida, ¿estoy en órbita ya de por vida?

¿por una manzana mordida no ver la salida?

Qué gravedad le otorgo al paisaje, si voy sin rumbo ni equipaje

Qué forma de salir de viaje…

Estoy yendo al encuentro de lo que hay dentro

Y no me traje ni mapa ni pasaje a la ruta salvaje

Sí una imagen, por cada pétalo que arranco

Abatido tumbado en un banco

Me he convencido enloquecido, y he sido entre tanto

Uno entre tantos, me quiera o no me quiera yo le canto…

Y es una sinergia sin energía

Desteñirme te divierte, viérteme lejía

Me decía «corre, corre» y no me corregía

Cuando llegaba pronto a mi elegía

Me elegía, son rituales de herejía

Como postales desde el cono sur

Reconozco su caligrafía y su actitud

Y no es la mía, qué cruz…

Por la luz diría que ya es mediodía

Pero, Santa María, atrácame en esta bahía

Almenos

Por si llego cualquier día y me lo encuentro lleno

Es tan cruel este vacío junto al que nacemos…

Tan propio que se me hace ajeno

Lo malo es que parece bueno cuando estoy inspirado y sin frenos

Duele y no suele ser un jilguero

Pero, mientras quede un pájaro sobrevolando el limonero

No hay mejor manera de silbarle a la vida y al tiempo

Y mis Blancs Wu-Tank estarán de acuerdo…

Cuando ya no aliente

Silenciosamente, llegará hasta ti

Y como el olvido

Ya te habrá vencido

Le dirás querido

Al igual que a mi…*

І запалюючи зірки в темряві

Відкриє балкони, поламає креп

І чи буде він грати пісні в твоїй самотності?*

Ти прибив мені двадцять, двадцять я встаю

За часи, коли ти не киваєш, а мені це потрібно

Ти говориш мені піти з бенкету, а міф уже написаний

І поки ви не почнете падати до нескінченності і не підвищите апетит...

Я тримаю труп, зберігаю злочин

Я декламую це тобі щоразу, коли ти мовчиш, поки я кричу

Звідки я, де я даю їм, я їх беру

де ти завдав їм болю

Мої очі є доказом погоди прямо вгорі

Для вас хліб, я виймаю його з рота, п’ю божевільний, їм

До того, як встане сонце і з'явиться равлик

Від окультизму не віддайся і не поклоняйся тобі

Що коли в місто прийшов цирк, ми були вже дорослими...

Лист про помилування відкидається

Я ящірка в пустелі, а не фахівець у виготовленні наливу

До речі, таємниця розгадана

Собака не вмів грати мертвим, виляє хвостом, я повернувся

Я дозволив тобі втратити світ, він твій

Місяць мій, коли я вию

Якщо сонце зійде, я займу твоє місце

З енергією, яку решта витрачає в гордості

Так, ранок, а я ще не знаю від кого тікаю

На щастя, я течу, коли ріка плаче за мною

І те, що твоє, це моє, а не тільки холод, який я відчуваю

Іду з Ганджами, у них своє море, кидаюсь на дошку

ти хочеш грати?

проси помсти, говорю на суді

Після лавини до рота

Я тримаю камінь, менше дає камінь

Це не вибір кольору квітки, що викликає дебати

Тобто поливає кицьку кратер, дурниця

Я не правий, та серце, що б'ється

Ти просиш злодія віддати мене?

подбайте про краватку

Блін, це буде, підводись і бігай

Захищатися марно, часу втрачати немає

І це за характером

Якщо я почуваюся самотнім і на протилежному полюсі

Про те, чого слідує решта, про те, що править світом

Розкіш джунглів реве в глибині, це лев

Туризм серед попелу, в якому я тонув своє бачення

Монархи копають вугілля

почистити мені рот?

ні з кульками мила

Викликайте свій легіон для бою

Що я прийшов за шахом з ладою і пішаком

«шалом» новий день, «шалом» з кухні у вітальню

І завіса світла в моїй кімнаті

Він співає пісню, стукаючи в мої двері, він прокидається

І не так, як Бог велить, точно

У бульбашці аромати лаванди

Бачу себе підмітаючи мітлою, яка мене заворожує

Від вашої вази до моєї йде подорож у вчорашній день, жінко

Зламай компас, нехай скрипить голка, додай йому атмосфери...

І я запалю цю свічку для вас, я піднімаю її для вас

А я те м’ясо кусаю, тобі тушу

Краще імпровізувати...

І той мир, я курю його, я стверджую це тобі

Я підтверджую обіцянку, яку не дотримаю...

Гей, домовляйся про зустріч, ти розумієш мою точку зору

Я викреслюю список, я вже був у цьому списку

Ви повернулися?

Я ще не розв’язав рівняння

Принаймні, якщо ти не підеш, я витру хмари з літака

Який галас!

Пауза та оплески для пілота

З жахом приземлився на квітку лотоса

Як літати зі зламаним двигуном?

Він навчився у найбожевільнішого птаха...

Дозволь мені співати, і я тобі обіцяю

Всі букви мого алфавіту

Не кінець Джульєтти Капулетті

візьми мій амулет

Ambulante, на дистанцію, що залишилася

Якщо це швидка допомога, вона їде без нікого за кермом

З пристрастю мандрівного грека

Яку ти хочеш, щоб я вибрав?

Пекло попереду чи попереднє?

До савани караван перевернутих слонів, що

Дивлячись на свою душу, ми забуваємо про свої ноги

І є вже три рази, які він заперечує, поцілунки, які не приходять

Підбіг, він злітає, я був розважений, я вийшов

Все забуто, я вже на орбіті на все життя?

Чому надкушене яблуко не бачить виходу?

Яку силу тяжіння я надам пейзажу, якщо їду без напрямку чи багажу

Який спосіб відправитися в подорож…

Я збираюся знайти те, що всередині

І я не приніс ні карти, ні квитка на дику дорогу

Так, зображення для кожної пелюстки, яку я зірваю

Пригнічено лежить на лавці

Я переконав себе божевільним, а тим часом був

Один із багатьох, любить він мене чи ні, я йому співаю...

І це синергія без енергії

Зів’яни мене розважає тебе, налий мені білила

Він сказав мені «бігай, біжи» і не виправив мене

Коли я рано прийшов до своєї елегії

Я був елегією, це ритуали єресі

Як листівки з південного конуса

Я впізнаю вашу каліграфію і ваше ставлення

І це не моє, який хрест...

При світлі я б сказав, що вже полудень

Але, Санта-Марія, пристав мене до цієї бухти

Принаймні

На випадок, якщо я приїду в будь-який день і знайду його повним

Ця порожнеча, з якою ми народжуємось, така жорстока...

Настільки власний, що мені здається чужим

Погано те, що здається добре, коли я натхненний і без гальм

Це боляче, і це зазвичай не щиглик

Але, поки над лимонним деревом літає птах

Немає кращого способу насвистіти життя і час

І мої Wu-Tank Blancs погодяться…

Коли я більше не заохочую

Мовчки воно прийде до вас

і як забуття

Він уже переміг вас

ти скажеш йому любий

Як і я...*