L'uomo vivo (Inno al gioia) - Vinicio Capossela

Ha lasciato il calvario e il sudario

Ha lasciato la croce e la pena

Si è levato il sonno di dosso e adesso per sempre per sempre è con noi

Se il Padre eterno l’aveva abbandonato

Ora i paesani se l’hanno accompagnato

Che grande festa poterselo abbracciare

Che grande festa portarselo a mangiare

Ha raggi sulla schiena irradia gio-gio-ia

Le dita tese indicano gio-gio-ia

Esplodono le mani per la gio-gio-ia

Si butta in braccio a tutti per la gio-gio-ia

E' pazzo di gioia, è un uomo vivo

Si butta di lato, non sa dove andare

E' pazzo di gioia e è un uomo vivo

Di spalla in spalla di botta in botta le sbandate gli fanno la rotta

Alziamolo di peso gioventù, facciamolo saltar

Fino a che arrivi in cima, fino al ciel, fino a che veda il mar

Fino a che vita, che bellezza è la vita mai dovrebbe finir

Barcolla, traballa sul dorso della folla

Si butta, si leva, al cielo si solleva

Con le tre dita la via pare indicare

Nemmeno lui nemmeno lui sa dove andare

Barcolla, traballa al cielo si solleva

Con le tre dita tre vie pare indicare

Perché è pazzo di gioia, e è l’uomo vivo

Si butta di lato, non sa dove andare

Di corsa a spasso va senza ritegno mai più su il (?) legno

Non crede ai suoi occhi, non crede alle orecchie

Nemmeno il tempo di resuscitare, subito l’hanno portato a mangiare

Ha raggi sulla schiena irradia gio-gio-ia

Si accalcano di sotto per la gio-gio-ia

Esplodono le mani per la gio-gio-ia

Lo coprono i garofani di gio-gio-ia

Gioia gioia gioia viva per lui

Gioia gioia gioia viva per lui

Gioia gioia gioia viva per lui

Di la, no, di qua, di la, di qua, no gioia gioia gioia

E' pazzo di gioia, e è un uomo vivo

Esplode la notte in un battimano

Per il Cristo di legno del Cristo col nero è tornato cristiano

Barcolla, traballa, sul dorso della folla

Fino a che arrivi in cima, fino al ciel, fino a che veda il mar

Fino a che vita, che bellezza è la vita mai dovrebbe finir

Gioia gioia gioia gioia gioia gioia

Він залишив випробування і саван

Він залишив хрест і біль

Він зняв з нього сон і тепер назавжди з нами

Якби Вічний Батько покинув його

Тепер його супроводжували селяни

Яке велике свято — мати можливість його обійняти

Яке чудове свято взяти його з’їсти

У нього на спині є промені, які випромінюють радість

Витягнуті пальці вказують на чт-тт-іа

Руки вибухають від радості

Від радості всім кидається в обійми

Він божеволіє від радості, він жива людина

Відкидається, не знає, куди подітися

Він божевільний від радості і жива людина

Від плеча до плеча від удару до удару заноси прокладають йому маршрут

Піднімемо його молодим, змусимо стрибати

Поки не доберешся до вершини, до неба, поки не побачиш море

Доки життя, яка краса, життя ніколи не закінчиться

Він хитається, хитається на спині натовпу

Кидається, піднімається, піднімається до неба

Здається, що трьома пальцями шлях вказують

Ні він, ні він не знає, куди йти

Хитається, хитається до неба, піднімається

З трьома пальцями, здається, вказують три шляхи

Бо він божевільний від радості, а він жива людина

Відкидається, не знає, куди подітися

Він бігає гуляти, не стримуючись, ніколи більше по (?) Лісі

Він не вірить своїм очам, не вірить своїм вухам

Навіть не встиг воскреснути, вони відразу принесли його їсти

У нього на спині є промені, які випромінюють радість

Вони товпляться внизу від радості

Руки вибухають від радості

Гвоздики Гіо-Гіо-іа покривають його

Радість, радість, жива радість для нього

Радість, радість, жива радість для нього

Радість, радість, жива радість для нього

Там, ні, сюди, там, сюди, нема радості, радості, радості

Він божеволіє від радості, а він жива людина

Ніч вибухає в хлоп

За дерев’яного Христа Христа з чорним він знову став християнином

Він хитається, хитається, на спині натовпу

Поки не доберешся до вершини, до неба, поки не побачиш море

Доки життя, яка краса, життя ніколи не закінчиться

Радість радість радість радість радість радість