Le case - Vinicio Capossela

Le case taccion nell’addio

Non urlan più di lavatrici

Di respiri, di attese

Di anime contese

Vuote e composte nell’ombra

Di polvere e imposte

Gesti alzati in fretta nel mattino

Calda assenza a fianco al comodino

Treni, stazioni, biglietti

Sepolti nei letti…

E viene il tempo di partire

Armadi cimiteri di appendini

Parole scritte a mano

Scritte in ogni dove

Col tempo tutto sembra migliore…

Silenzio sulle frasi storte e tra le porte

Rotolano le bottiglie nascoste

Pacchi e confezioni

Vite nei cartoni

Restano di noi

На прощання будинки мовчать

Вони не кричать більше, ніж пральні машини

Про подихи, про очікування

Про спірні душі

Порожній і складений у тіні

Від пилу та віконниць

Жести встають швидко вранці

Тепла відсутність біля тумбочки

Поїзди, вокзали, квитки

Закопали в ліжка...

І настав час йти

Цвинтарні шафи з вішалками

Рукописні слова

Написано скрізь

З часом все здається краще...

Тиша на кривих реченнях і між дверима

Приховані пляшки котяться

Пакети і пачки

Закрутіть коробки

Вони залишилися від нас