I Pagliacci - Vinicio Capossela

Un tempo ridevo soltanto

a veder l’incanto di noi

vestiti di piume e balocchi

con bocche a soffietto

e rossetto negli occhi

scimmie, vecchiette obbedienti

e cavalli sapienti

sul dorso giocar

ridere era come amar

poi ripetendo il mestiere

s’impara il dovere di recitar

e pompa il salone il suo fiato

e il riso?

sfiatato dal troppo soffiar

di creta mi pare il cerone

s’appiccica al volto

il mal del buffone

ridere vorrei stasera

ridere vorrei per me Un Due Tre!

all’erta gli elefanti in piedi

saltino le pulci avanti

attenti passa il domatore!

L’anima che ride

ride e sempre rider?

come una preghiera

i trapezi ronzavano elettrici

uccelli di piuma di un mondo di luna

legati i compagni per mano

libravan da pesci

vicini e lontano

si sfioran d’un tratto i due bracci

appesi nell’aria

come due stracci

sul sangue buttarono rena

ed entran di corsa i pagliacci.

E sempre ridere per compiacere

la sala piena da mantenere

che bello udire

l’applauso ilare

gonfiar la sala

scacciare il male

e sempre cedere con batticuore

a sogni e parole

da far scoppiare!

Il padrone ha la tuba allungata

ed ha baffi arditi

e in fondo gi?

sa che restiamo alla frusta qui uguali

felici e incapaci di esser normali

e allora ridano gli altri di noi

e allora ridano gli altri stasera

ridano gli altri per noi.

Раніше я просто сміявся

щоб побачити зачарування нас

одягнені в пір'я та іграшки

з сильфонними горловинами

і помада в очі

мавпи, слухняні старенькі

і мудрих коней

на задній грані

сміятися було як любити

потім повторення торгівлі

людина вчиться обов'язку діяти

і накачує салон своїм диханням

а рис?

видалено від занадто сильного продування

з глини, я думаю, жирна фарба

він прилипає до обличчя

хвороба дурня

Я хотів би посміятися сьогодні ввечері

Я хотів би посміятися для себе Один Два Три!

слони на ногах напоготові

нехай блохи стрибають попереду

стережіться, що приборкувач проходить!

Душа, що сміється

сміється і завжди сміється?

як по маслу

трапеції гуділи електрично

перо птахів місячного світу

зв'язав своїх товаришів за руку

лібраван з риби

близько і далеко

обидві руки раптово стикаються одна з одною

висить у повітрі

як дві ганчірки

вони кидали пісок на кров

і вбігають клоуни.

І завжди сміятися, щоб догодити

кімната повна, щоб утримувати

як приємно чути

веселі оплески

надути зал

прогнати зло

і завжди здаватися з серцем

до снів і слів

підірвати!

Майстер має подовжену тубу

і має сміливі вуса

а зрештою вже?

він знає, що ми тут залишаємося такими ж у батога

щасливі і не можуть бути нормальними

а потім нехай інші сміються над нами

тож нехай інші сміються сьогодні ввечері

інші сміються за нас.