Para Un Amigo De Sesenta Años - Victor Heredia

Y claro que la vejez, no es

sólo invierno y arruga;

amarillear y pasar.

Es una fruta madura,

Que alguna vez le dio

De beber al mar.

Y en la soledad de un amanecer,

se mojó los pies, la boca y la piel,

en las aguas tiernas de una mujer.

Amigo mío,

no llores más.

Y piensa que aún,

queda un tiempo azul

para vivir en paz.

Y claro que la vejez, no es,

un envase vacío

dejándose arrastrar.

Al contrario, es un buen vino,

que estacionando fue

su mejor sabor.

Y en la soledad de su oscuridad,

vuelve a la niñez;

y tiene otra vez las piernas firmes para correr.

І, звичайно, старість ні

тільки зима і зморшка;

жовтий і пас.

Це стиглий плід

що ти коли-небудь давав

Від випивки до моря.

І в самотності сходу сонця,

намокли ноги, рот і шкіра,

у ніжних водах жінки.

Мій друг,

не плач більше.

І все ще думай

є синій час

жити в мирі.

І, звичайно, старість не є,

порожній контейнер

тягнуться.

Навпаки, це хороше вино,

що парковка була

його найкращий смак.

І в самоті своєї темряви,

повертається в дитинство;

і має сильні ноги, щоб знову бігати.