Stillschweigen - VANITAS

Immer wieder gehst du von uns

Immer kehrst du wieder,

Erhältst, was du schufst

Kämpfst gegen all die Stimmen,

Welch zerstörten deine Macht

Friedlich, sanft auch, angsterregend

Bist du auf dein Dasein nur bedacht

Hast du auch Angst vor der Stille und möchtest du sie dennoch spüren

Hast du auch Sehnsucht nach ihr, willst dich selbst in sie entführen

Ein wechselseitiges Bestreben liegt verwurzelt tief in uns,

Sich einfach anzuschweigen scheint für uns die größte Kunst

Ich will die Ruhe fühlen, Gefühle hören

Gedanken sollen mich führen und betören

Reticentia

Silentium horribile

Reticentia

Silentium mirabile

Am Anfang war das Wort, oder war es doch die Stille?

Ein unaufhaltsamer Redefluss, gegen unser aller Wille

Die Stille bildet den Horizont, vor dem sich alles Reden vollzieht

Sie wird durch leere Worte unterbrochen, ehe man sich versieht

Ich will die Ruhe…

Reticentia…

Unbehaglich kann sie sein, ja furchterregend

Doch sei beruhigt auch sie braucht uns

All unsere Worte, die sie erlösen

Sind für sie die größte Kunst

Reticentia…

Silentium Mirabile

Ти залишаєш нас знову і знову

Ти завжди повертаєшся

Отримуйте те, що ви створили

боротися з усіма голосами

Що знищило твою владу

Мирний, ніжний теж, страшний

Вас турбує лише своє існування

Ви теж боїтеся тиші і все ще хочете її відчути?

Ти теж тужиш за нею, хочеш в неї вкрастися

Взаємне бажання вкорінене глибоко в нас,

Для нас просто мовчати здається найбільшим мистецтвом

Хочу відчути спокій, почути почуття

Думки повинні керувати і манити мене

Reticentia

Silentium жахливий

Reticentia

Silentium mirabile

На початку було слово, чи то мовчання?

Нестримний потік мовлення, проти волі всіх нас

Мовчання формує горизонт, на якому відбувається вся мова

Її переривають порожні слова, перш ніж ти це зрозумієш

я хочу решту...

Reticenti…

Їй може бути незручно, навіть страшно

Але не хвилюйся, ми їй теж потрібні

Всі наші слова вони спокутують

Є для них найбільшим мистецтвом

Reticenti…

Силентіум Мірабіле