Que no - Vanesa Martín

A veces me imagino, volviendo a conocerte

Volviendo aquella tarde, aquella estación

Bajando por la calle de las hadas teníamos

El tiempo y la misión

A veces te imagino, callándome la boca

Llenando de argumentos nuestra constelación

La luz de tus ojos abiertos esperando el encuentro

A veces pongo la casa a tu gusto

Compro flores y disculpo algún enfado

Por mis piernas viajas libres, ya no

Inventándome unos planes, que no

Nadie sabe lo que fuimos nuestro sexo y nuestra sangre

Que no, que no, que no, que no, que no

Me dibujas unas alas, ya no

Y me tiras desde lejos, ya no

Yo me quiero liberar de lo que me tiene presa

Que no, que no, que no, que no

Que no, que no, que no

Bajamos a medias la persiana

El sol por las rendijas nos hizo de mantel

Al aire vuelve lo que fue del aire

Amor en cuarto menguante, que desafía

Por mi cuerpo viajas libre, ya no

Inventándome unos planes, que no

Nadie sabe lo que fuimos nuestro sexo y nuestra sangre

Que no, que no, que no, que no, que no

Me dibujas unas alas, ya no

Y me tiras desde lejos, ya no

Yo me quiero liberar de lo que me tiene presa

Que no, que no, que no, que no

Que no, que no, que no

Me dibujas unas alas, ya no

Y me tiras desde lejos, ya no

Yo me quiero liberar de lo que me tiene presa

Que no, que no, que no, que no

Que no, que no, que no

A veces pongo la casa a tu gusto

Compro flores y disculpo algún enfado

Іноді я уявляю, як знову пізнаю тебе

Повернувшись того дня, того сезону

Йшли по вулиці фей у нас

Час і місія

Іноді я уявляю, як ти тримаєш язик на замку

Наповнюємо наше сузір'я аргументами

Світло твоїх відкритих очей чекає зустрічі

Іноді я ставлю будинок на свій смак

Купую квіти і вибачте трохи гніву

Крізь мої ноги ти подорожуєш вільно, більше не

Вигадуючи якісь плани, що ні

Ніхто не знає, якої ми статі і нашої крові

Ні, ні, ні, ні, ні

Ти малюєш мені крила, більше ні

А ти кидаєш мене здалеку, вже не

Я хочу звільнитися від того, що тримає мене в полоні

Ні, ні, ні, ні

Ні-ні-ні

Опускаємо жалюзі наполовину

Сонце крізь щілини зробило нам скатертину

Те, що було з повітря, повертається в повітря

Кохання в занепаді, яке кидає виклик

Крізь моє тіло ти подорожуєш вільно, більше не

Вигадуючи якісь плани, що ні

Ніхто не знає, якої ми статі і нашої крові

Ні, ні, ні, ні, ні

Ти малюєш мені крила, більше ні

А ти кидаєш мене здалеку, вже не

Я хочу звільнитися від того, що тримає мене в полоні

Ні, ні, ні, ні

Ні-ні-ні

Ти малюєш мені крила, більше ні

А ти кидаєш мене здалеку, вже не

Я хочу звільнитися від того, що тримає мене в полоні

Ні, ні, ні, ні

Ні-ні-ні

Іноді я ставлю будинок на свій смак

Купую квіти і вибачте трохи гніву