Puedo llamarte - Vanesa Martín

Ya he lavado todo, no me queda nada,

saqué la basura y abrí la terraza, pa que corra el aire y se lleve despacio,

este olor a gritos que se me ha quedado.

Deshice las cajas, odio las mudanzas,

he de acostumbrarme a esta nueva etapa, ya colgué los cuadros,

se rompió aquel mueble que nos regalaron un mes de noviembre…

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte… no…

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte…

y será mejor que no.

Ya se fueron todos, no quedaba hielo,

recogí las copas, y encendí un mechero, apagué las luces, me senté en el suelo.

Qué difícil verte, no sé si te quiero

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte… no…

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte…

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte…

Que no me den la voz, la voz, la voz, la voz…

porque puedo llamarte…

y será mejor que no.

Y será mejor que no…

Ya he lavado todo, no me queda nada,

saqué la basura y abrí la terraza, pa que corra el aire y se lleve despacio,

este olor a gritos que se me ha quedado.

(Gracias a Vanessa por esta letra)

Я вже все помила, нічого не залишилося,

Я виніс сміття і відкрив терасу, щоб повітря ходило і повільно здувало,

цей запах крику, який залишився зі мною.

Я розпакував коробки, я ненавиджу переїзд,

Треба звикати до цього нового етапу, картини я вже повісив,

той предмет меблів, який вони дали нам на місяць у листопаді, зламався...

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити... ні...

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити...

і це буде краще, ніж ні.

Вони всі пішли, льоду не залишилося,

Я взяв окуляри, запалив запальничку, вимкнув світло, сів на підлогу.

Як важко тебе бачити, я не знаю, чи люблю я тебе

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити... ні...

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити...

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити...

Не давай мені голосу, голосу, голосу, голосу...

тому що я можу тобі подзвонити...

і це буде краще, ніж ні.

І це буде краще, ніж ні…

Я вже все помила, нічого не залишилося,

Я виніс сміття і відкрив терасу, щоб повітря ходило і повільно здувало,

цей запах крику, який залишився зі мною.

(Дякую Ванессі за ці тексти)