Вот кто-то с горочки спустился... - Валентина Толкунова, Екатерина Семенкина, Антонина Фролова

Вот кто-то с горочки спустился.

Наверно, милый мой идет.

На нем защитна гимнастерка,

Она с ума меня сведет.

На нем погоны золотые

И яркий орден на груди.

Зачем, зачем я повстречала

Его на жизненном пути!

Зачем, когда проходит мимо,

С улыбкой машет мне рукой,

Зачем он в наш колхоз приехал,

Зачем встревожил мой покой!

Его увижу - сердце сразу

В моей волнуется груди...

Зачем, зачем я повстречала

Его на жизненном пути!

Ось хтось із гірочки спустився.

Мабуть, любий мій іде.

На ньому захисна гімнастерка,

Вона з розуму мене зведе.

На ньому погони золоті

І яскравий орден на грудях.

Навіщо, навіщо я зустріла

Його на життєвому шляху!

Навіщо, коли проходить повз,

З усмішкою махає мені рукою,

Навіщо він у наш колгосп приїхав,

Навіщо стривожив мій спокій!

Його побачу - серце одразу

У моїх хвилюється груди...

Навіщо, навіщо я зустріла

Його на життєвому шляху!