Татьянин день - Ундервуд

Мама, здесь конца зимы не видно.

Как ей не стыдно

Идти всю жизнь…

Зачем, скажи, нам мёрзнуть столько лет?

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Мама, в этой белой колыбели

Стареют ели и ждут весны.

Блесна луны мой ловит силуэт.

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Лети, мой снег, на кудри и виски,

И будь со мной до гробовой доски.

Скрипят шаги, в окне мелькает тень

И кружит над землёй Татьянин день.

Мама, поцелуй меня в макушку,

Поплачь в подушку, накрой на стол.

Такой простой я вытянул билет…

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Есть боль и радость.

Покоя нет.

Лети, мой снег, на кудри и виски,

И будь со мной до гробовой доски.

Скрипят шаги, в окне мелькает тень

И кружит над землёй Татьянин день.

Мамо, тут кінця зими не видно.

Як їй не соромно

Йти все життя…

Навіщо, скажи, нам мерзнути стільки років?

Є біль і радість.

Спокою немає.

Є біль і радість.

Спокою немає.

Мамо, в цій білій колисці

Старіють ялинки і чекають весни.

Блешня місяця мій ловить силует.

Є біль і радість.

Спокою немає.

Є біль і радість.

Спокою немає.

Лети, мій сніг, на кучері і скроні,

І будь зі мною до гробової дошки.

Скриплять кроки, у вікні з'являється тінь

І кружляє над землею Тетянин день.

Мамо, поцілуй мене в маківку,

Поплач у подушку, накрий на стіл.

Такий простий я витягнув квиток…

Є біль і радість.

Спокою немає.

Є біль і радість.

Спокою немає.

Лети, мій сніг, на кучері і скроні,

І будь зі мною до гробової дошки.

Скриплять кроки, у вікні з'являється тінь

І кружляє над землею Тетянин день.