Чего ты ждёшь? - Ундервуд

Передо мной портрет мужчины средних лет;

Когда он чокается с зеркалом, оно кричит в ответ:

«Скажи мне, если не секрет, чего ты ждёшь?»

Горячие, как воск;

холодные, как ртуть,

Мы поменяемся местами с тобой когда-нибудь,

Скажи мне, только не забудь: «Чего ты ждёшь?»

Мы некто и никто, и мыслей Шапито,

И всё стоит в прихожей вешалка, на вешалке — пальто,

Скажи мне, я же всё о том, чего ты ждёшь?

И кофе по утрам, и писем больше нет,

Мы заживём с тобой, как раны, забудем этот бред,

Скажи мне, мы же тет-а-тет, чего ты ждёшь?

Живёшь без берегов, без музыки и слов,

И стал до неба путь короче, и твёрже стала кровь.

Скажи мне, это же любовь.

Чего ты ждёшь?

И если нет оков, и к чёрту якоря,

Так покажи в календаре мне день, прожитый не зря,

Скажи мне, в листьях ноября чего ты ждёшь?

Переді мною портрет чоловіка середнього віку;

Коли він чокається з дзеркалом, воно кричить у відповідь:

«Скажи мені, якщо не секрет, чого ти чекаєш?»

Гарячі, як віск;

холодні, як ртуть,

Ми поміняємося місцями з тобою коли-небудь,

Скажи мені, тільки не забудь: «Чого ти чекаєш?»

Ми, і хто, і думок Шапіто,

І все стоїть у передпокоях вішалка, на вішалці — пальто,

Скажи мені, я все про те, чого ти чекаєш?

І кави вранці, і листів більше немає,

Ми заживемо з тобою, як рани, забудемо це марення,

Скажи мені, ми те тет-а-тет, чого ти¸чекаєш?

Живеш без берегів, без музики та слів,

І стала до неба шлях коротший, і твердіша кров.

Скажи мені, це любов.

Чого ти чекаєш?

І якщо немає кайданів, і на рису якоря,

Так покажи в календарі мені день, прожитий недаремно,

Скажи мені, в листі листопада чого ти чекаєш?