Старый корабль - Ундервуд

На берегу так оживленно людно,

А у воды высится, как мираж,

Древний корабль — грозное чье-то судно,

Тешит зевак и украшает пляж.

Как ни воюй, годы, увы, сильнее,

Как ни верти, время свое возьмет.

Сгнили борта, и нет парусов на реях.

И никогда полный не дать вперед.

Зато, любой сюда войдет за пятачок,

Чтоб в пушку затолкать бычок,

И в трюме посетить кафе

И винный зал…

А также сняться на фоне морской волны

С подругой, если нет жены,

Одной рукой обняв ее,

Другой обняв штурвал.

Был там и я и на толпу глазея,

С болью в душе понял я вещь одну —

Чтобы не стать этаким вот музеем —

В нужный момент лучше пойти ко дну.

На берегу так жваво людно,

А у води височіє, як міраж,

Стародавній корабель - грізне чиєсь судно,

Тішить роззяв і прикрашає пляж.

Як ні воюй, роки, на жаль, сильніше,

Як не крути, час свій візьме.

Згнили борти, і немає вітрил на реях.

І ніколи повний не дати вперед.

Зате будь-хто сюди увійде за п'ятачок,

Щоб у гармату заштовхати бичок,

І в трюмі відвідати кафе

І винний зал…

А також знятися на тлі морської хвилі

З подругою, якщо немає дружини,

Однією рукою обійнявши її,

Інший обійнявши штурвал.

Був там і я і на натовп ока,

З болю в душі зрозумів я річ одну.

Щоб не стати таким ось музеєм—

У потрібний момент краще піти до дня.