До свиданья - Ундервуд

Я умираю оттого, что всё никак не умираю

И удивленно существую там, где я почти не существую

Я задыхаюсь оттого, что все никак не задыхаюсь

И, если вдруг вдохнуть без меры, мне будет мало атмосферы

Время покроет наши волосы снегом

Будто порошком, порошком от страданий

Жить бы мне здесь, но, прости, я поехал

Я люблю тебя, мой друг

Я люблю тебя, мой друг

До свидания

Я умираю оттого что все никак не умираю

И ни полстрочки, ни ползвука, ангел на пульсе держит руку

Я утопаю оттого, что все никак не утопаю,

А твой кораблик ищет где-то свой маячок на краю света

Я вмираю від того, що все ніяк не вмираю

І здивовано існую там, де я майже не існую

Я задихаюсь тому, що все ніяк не задихаюся

І якщо раптом вдихнути без міри, мені буде мало атмосфери

Час покриє наше волосся снігом

Ніби порошком, порошком від страждань

Жити би мені тут, але, пробач, я поїхав

Я люблю тебе, мій друже

Я люблю тебе, мій друже

До побачення

Я вмираю тому що все ніяк не помираю

І ні піврядки, ні півзвуку, ангел на пульсі тримає руку

Я потопаю від того, що все ніяк не потопаю,

А твій кораблик шукає десь свій маячок на краю світу