Solitude - Tunisiano, Amel Bent

Elle est venue sans prévenir, sans le savoir elle m’a prise

Elle m’a marqué de son étreinte, m’a fait rentrer dans sa matrice

Sa présence fait réfléchir, mon esprit est en crise

Oui elle m’a laissé son empreinte, observe donc comme elle m’attriste

Solitude

Tu me fais peur et ta présence est si rude

Ton silence brise le cœur, oui je, frise les pleurs

Lorsque je pense à ma famille, j’ai si peur

De perdre ces gens qui peuplent ma vie

J’ai vu, des amis changer, cherchant à se venger

Me traitant tel un étranger, sous prétexte que j’aurais mangé

En ayant trouvé un public, j’y ai laissé des proches

Car ma présence se fait plus rare que ce que je me mets dans les poches

À quoi bon briller, faire des tonnes d’enragés, tu sais

À quoi bon kiffer, sans pouvoir partager, c’est vrai

Que je remplis des salles, grâce à ma sale gueule

Mais le soir, face au miroir, au final, je suis seul

Seuls

J’ai si peur d'être sans vous mais sans vous je suis si seule

Parce que le temps sépare, parce qu’on vient et on part

On est seuls

Sans personne pour entendre ni comprendre

Comme on est seuls

Parce que le temps sépare même si le temps répare

Je suis seule et sans recours, dans ma tête tout se trame

Sans pouvoir appeler au secours, sans pouvoir verser de larmes

Y a tant de choses qui me font peur, quand j’imagine le futur

Un jour on vit, un jour on meurt, partir le dernier c’est dur

Je veux être naïve et croire, que tout est éternel

Que l’amour c’est pour la vie et que les amis sont tous fidèles

De ne jamais, jamais penser, à ce jour tant redouté

Où je perdrai ma mère, ma moitié

J’ai, j’ai, si peur

Qu’on me tourne le dos

Et si j’en pleure

C’est que c’est le genre de maux qui ne se soignent pas par des mots

Et j’ai si peur

Je trouve pas de repos

Et si j’en meurs

Je crèverai seule en sortant avec moi ce fardeau

J'écris, ce que j’endure, mes blessures sont des récits

Ma carapace est une armure qui m'écrase contre les récifs

Tout ceci me rend ouf, j’aimerais vous dire ce que j'éprouve

C’est fou comme je souffre et comme ce silence me bouffe

Hey Aketh', Blacko

J’aimerai vous dire comme je regrette et comme je vous ai dans la peau

J’en pleure quand je suis seul, cette fierté me tuera

Si Sniper meurt, c’est une partie de moi-même qui s’en va

Hey les gars, même si à cette heure-ci je saigne

Les gars, faut qu’je vous dise comme je vous aime

Les gars, vous pourrez toujours compter sur moi

Les gars, comment en sommes-nous arrivés là?

T’sais, je viens parler avec le cœur, j’en suis bouleversé

Chaque larme qui coule a la couleur du sang versé

Prendre le temps et l’inverser, repartir en arrière

Mais tout refaire, mais en mieux car aujourd’hui je me sens si

C’est ce sentiment qui peut parler à tout l’monde

On a tous peur de s’retrouver seuls

Que serait Amel sans sa mère

Bachir sans S.N.I.P.E.R

Вона прийшла без попередження, сама того не знаючи, взяла мене

Вона позначила мене своїми обіймами, змусила увійти в її лоно

Його присутність змушує мене думати, мій розум у кризі

Так, вона залишила на мені свій слід, тож подивіться, як вона мене засмучує

Самотність

Ти мене лякаєш, і твоя присутність така сувора

Твоє мовчання розриває серце, так я, на межі плачу

Коли я думаю про свою сім’ю, мені так страшно

Втратити цих людей, які наповнюють моє життя

Я бачив, друзі міняються, шукаючи помсти

Поводитись зі мною як з незнайомцем, бо я їв

Знайшовши аудиторію, я залишив там близьких

Бо моя присутність менша, ніж те, що я поклав у кишені

Який сенс сяяти, викликаючи тонни люті, ви знаєте

Яка користь любити, не вміючи ділитися, це правда

Що я заповнюю кімнати своїм брудним обличчям

Але вночі, обличчям до дзеркала, зрештою, я один

На самоті

Мені так страшно бути без тебе, але без тебе я така самотня

Тому що час розділяє, тому що ми приходимо і йдемо

Ми одні

Без кого почути й зрозуміти

Ніби ми одні

Бо час розділяє, хоча час виправляє

Я один і без допомоги, в голові все зіткано

Не вміючи кликати на допомогу, не вміючи проливати сльози

Є багато речей, які мене лякають, коли я уявляю майбутнє

Одного дня ми живемо, одного дня ми вмираємо, важко залишити останнім

Хочеться бути наївним і вірити, що все вічне

Це кохання на все життя, і всі друзі справжні

Ніколи, ніколи не думати про той страшний день

Де втрачу матір, свою половинку

Я, мені так страшно

Поверніться до мене спиною

А якщо я плачу

Це такі недуги, які словами не вилікувати

І мені так страшно

Я не знаходжу спокою

А якщо я помру

Я помру один, взявши цей тягар із собою

Я пишу, що терплю, мої рани — це історії

Мій панцир — це броня, яка притискає мене до рифів

Все це зводить мене з розуму, я хотів би розповісти вам, що я відчуваю

Божевільно, як я страждаю і як ця тиша з’їдає мене

Гей, Акет, Блеко

Я хотів би розповісти тобі про те, як я шкодую і як ти у мене під шкірою

Я плачу, коли я одна, ця гордість мене вб’є

Якщо Снайпер загине, частина мене зникне

Гей, хлопці, хоча в цю годину я стікаю кров’ю

Хлопці, я повинен сказати вам, як я вас люблю

Хлопці, ви завжди можете розраховувати на мене

Хлопці, як ми сюди потрапили?

Знаєте, я прийшов говорити від душі, я переповнений

Кожна сльоза, що падає, має колір пролитої крові

Знайдіть час і поверніть його назад

Але зробіть це знову, тільки краще, тому що сьогодні я так відчуваю

Це почуття може розповісти кожному

Ми всі боїмося залишитися на самоті

Якою була б Амель без матері?

Башир без S.N.I.P.E.R