Où je vais - Amel Bent, Camélia Jordana, Vitaa

Chanter chanter pour se dessiner un monde

C’est pas si loin le temps où je m’en allais

Errer pour sentir les mélodies qui m’inondaient d’espoir

Je chantais pour oublier

Tapi dans l’ombre tu me regardes dans les yeux

Me prends par la main et me souris enfin

D’un geste tu m’apaises et me réchauffes un peu

Je suis bien mais est-ce vraiment ce que je veux

Mais qu’est-ce que j’ai fait où je vais ce poème est un adieu à ce que j'étais

Pourquoi moi je ne sais pas quel est ce monde où tu m’emmènes

Et je revois le cours de ma vie je crains que rien ne soit plus pareil

Mais je ne regrette rien non je ne regrette rien

Pleurer pleurer mes amis mes illusions purifiés derrière les murs d’une prison

Dorée mais garder l’envie vivre ma passion qui sépare un écran de télévision

Sorti de l’ombre je te regarde dans les yeux

Et je te sens si fragile dans ton château d’argile

D’un geste tu me nargues et disparais un peu

Ainsi soit-il car c’est vraiment ce que je veux

Mais qu’est-ce que j’ai fait où je vais ce poème est un adieu à ce que j'étais

Pourquoi moi je ne sais pas quel est ce monde où tu m’emmènes

Et je revois le cours de ma vie je crains que rien ne soit plus pareil

Mais je ne regrette rien

Qu’est-ce qu’il m’arrive je dérive et ce poème est un adieu à ce que j'étais

Pourquoi moi je ne sais pas tous ces délires où tu m’emmènes

Et je revois le cours de ma vie je crains que rien ne soit plus pareil

Mais je ne regrette rien non je ne regrette rien

Mais qu’est-ce que j’ai fait où je vais ce poème est un adieu à ce que j'étais

Pourquoi moi je ne sais pas quel est ce monde où tu m’emmènes

Et je revois le cours de ma vie je crains que rien ne soit plus pareil

Mais je ne regrette rien

Qu’est-ce qu’il m’arrive je dérive et ce poème est un adieu à ce que j'étais

Pourquoi moi je ne sais pas quel est ce monde où tu m’emmènes

Et je revois le cours de ma vie je crains que rien ne soit plus pareil

Mais je ne regrette rien non je ne regrette rien

Співай, співай, щоб намалювати світ

Ще не так вже й далекий час, коли я йшов

Мандруйте, щоб відчути мелодії, які наповнювали мене надією

Я співав, щоб забути

Причаївшись у тіні, ти дивишся мені в очі

Візьміть мене за руку і нарешті посміхніться мені

Жестом ти мене заспокоюєш і трохи зігріваєш

Я в порядку, але чи справді це те, чого я хочу

Але те, що я зробив, куди я йду, цей вірш — це прощання з тим, ким я був

Чому я не знаю, що це за світ, куди ти мене ведеш

І я оглядаю хід свого життя, боюся, що нічого не буде колишнім

Але я ні про що не шкодую, я ні про що не шкодую

Плач плач друзі мої ілюзії очищені за стінами в'язниці

Золотий, але збережи бажання жити моєю пристрастю, що розділяє телеекран

З тіні дивлюсь у твої очі

І я відчуваю тебе таким тендітним у твоєму глиняному замку

Жестом ти кепкуєш зі мною і трохи зникаєш

Нехай це так, тому що я дійсно цього хочу

Але те, що я зробив, куди я йду, цей вірш — це прощання з тим, ким я був

Чому я не знаю, що це за світ, куди ти мене ведеш

І я оглядаю хід свого життя, боюся, що нічого не буде колишнім

Але я ні про що не шкодую

Те, що відбувається зі мною, я дрейфую, і цей вірш — прощання з тим, чим я був

Чому я не знаю всіх цих божевільних речей, до яких ти мене ведеш

І я оглядаю хід свого життя, боюся, що нічого не буде колишнім

Але я ні про що не шкодую, я ні про що не шкодую

Але те, що я зробив, куди я йду, цей вірш — це прощання з тим, ким я був

Чому я не знаю, що це за світ, куди ти мене ведеш

І я оглядаю хід свого життя, боюся, що нічого не буде колишнім

Але я ні про що не шкодую

Те, що відбувається зі мною, я дрейфую, і цей вірш — прощання з тим, чим я був

Чому я не знаю, що це за світ, куди ти мене ведеш

І я оглядаю хід свого життя, боюся, що нічого не буде колишнім

Але я ні про що не шкодую, я ні про що не шкодую