Баллада Маяка Ар-Мэн - The Dartz

Высокое горло, шотландская шерсть.

Ступень за ступенью, без четверти шесть,

Без четверти шесть по закрученной лестнице.

Здравствуйте, чайки — мои собеседницы!

Здравствуйте, линзы, реле, полумесяцы!

Бетонные стены дрожат на ветру.

Всё было спокойно ещё поутру.

Тревожно звучат корабельные споры,

Выходит гроза на морские просторы.

И значит, пора — просыпайтесь, моторы!

И снова вспыхивает свет,

И на лицо ложится след,

И в небеса летит дорога —

От витража до ветряка,

От миража до маяка,

От буревестника до Бога.

Порою я слышу, как будто во сне

Обрывки мелодий на длинной волне.

Я даже не знаю, пришлют ли мне смену

И сколько ещё простоят эти стены —

Я просто иду и включаю сирену.

И снова вспыхивает свет,

И на лицо ложится след,

И в небеса летит дорога —

От витража до ветряка,

От миража до маяка,

От буревестника до Бога.

Почтальон, как обычно, спешит.

Крутит педали, хей, по дороге домой.

Увидав, что газеты не взяли, решит,

Что у старого дурня запой.

И ничто не изменится —

Этот мир так уверовал в крепость своих берегов.

В этом мире так много других разных дел

И других дураков.

И снова вспыхивает свет,

И на лицо ложится след,

И в небеса летит дорога —

От витража до ветряка,

От миража до маяка,

От буревестника до Бога.

И если где-то тёмный склон,

То должен кто-то с фонарём

Стоять и освещать дорогу —

От витража до ветряка,

От миража до маяка,

От буревестника до Бога.

Високе горло, шотландська шерсть.

Ступінь за ступенем, без чверті шість,

Без чверті шість по закручених сходах.

Здрастуйте, чайки - мої співрозмовниці!

Здрастуйте, лінзи, реле, півмісяці!

Бетонні стіни тремтять на вітрі.

Все було спокійно ще вранці.

Тривожно звучать корабельні суперечки,

Виходить гроза на морські простори.

І, значить, час — прокидайтеся, мотори!

І знову спалахує світло,

І на особа лягає слід,

І в небеса летить дорога —

Від вітража до вітряка,

Від міражу до маяку,

Від буревісника до Бога.

Часом я чую, ніби у сні

Уривки мелодій на довгій хвилі.

Я навіть не знаю, чи надішлють мені зміну

І скільки ще простоять ці стіни —

Я просто йду і включаю сирену.

І знову спалахує світло,

І на особа лягає слід,

І в небеса летить дорога —

Від вітража до вітряка,

Від міражу до маяку,

Від буревісника до Бога.

Листоноша, як завжди, поспішає.

Крутить педалі, хей, по дорозі додому.

Побачивши, що газети не взяли, вирішить,

Що в старого дурня запій.

І ніщо не зміниться —

Цей світ так увірував у міцність своїх берегів.

В цьому світі так багато інших різних справ

І інших дурнів.

І знову спалахує світло,

І на особа лягає слід,

І в небеса летить дорога —

Від вітража до вітряка,

Від міражу до маяку,

Від буревісника до Бога.

І якщо десь темний схил,

То має хтось із ліхтарем

Стояти і висвітлювати дорогу —

Від вітража до вітряка,

Від міражу до маяку,

Від буревісника до Бога.