Катти Сарк - The Dartz

Похоже, мир кончается?

И чайки возвращаются,

Прощаются, уходят в небеса.

И больше нет ни паруса

От Бристоля до Кадиса,

Когда сгорела «Катти Сарк».

Когда сгорела «Катти Сарк»

В лучах холодного рассвета,

И, словно инеем одета,

Ушла на лёгких парусах, —

Открыв газету поутру,

Один моряк сказал другому:

«Давай, приятель, ближе к дому,

Помянем старшую сестру.

Её сгоревший такелаж

Не подойдёт для долгих гонок»

А штурман плакал, как ребёнок,

Прочтя в газете репортаж, —

И вдоль прибрежных городов

Летел сигнал, быстрее вздоха, —

Сгорела, кончилась Эпоха

Великих Парусных Судов.

Когда сгорела «Катти Сарк»,

Я видел сон в своей каюте:

Дома, где спят чужие люди,

Холодный утренний Гайд-Парк

Но, выше кранов и мостов,

Причалов и безлюдных баров,

На гряни яви и кошмаров

Скользит серебрянный остов —

Куда-то вдаль, за маяки,

Оставив крест на звёздном небе,

И корабли на ближнем рейде

Дают протяжные гудки,

И вдоль прибрежных городов

Летит сигнал быстрее вздоха:

Сгорела, кончилась Эпоха

Великих Парусных Судов.

Похоже, мир кончается,

И чайки возвращаются,

Прощаются, уходят в небеса.

И больше нет ни паруса

От Бристоля до Кадиса,

Когда сгорела «Катти Сарк».

Схоже, що світ закінчується?

І чайки повертаються,

Прощаються, йдуть у небеса.

І більше немає ні паруса

Від Бристоля до Кадіса,

Коли згоріла Катті Сарк.

Коли згоріла Катті Сарк

У променях холодного світанку,

І, ніби інеєм одягнена,

Пішла на легких вітрилах,

Відкривши газету вранці,

Один моряк сказав іншому:

«Давай, друже, ближче до будинку,

Згадаймо старшу сестру.

Її згорілий такелаж

Не підійде для довгих перегонів»

А штурман плакав, як дитина,

Прочитавши в газеті репортаж, —

І вздовж прибережних міст

Летів сигнал, швидше за зітхання, —

Згоріла, скінчилася Епоха

Великих вітрильних судів.

Коли згоріла Катті Сарк,

Я бачив сон у своїй каюті:

Будинки, де сплять чужі люди,

Холодний ранковий Гайд-Парк

Але, вище кранів і мостів,

Причалів і безлюдних барів,

На гряні яви та кошмарів

Сковзить срібний кістяк —

Кудись у далечінь, за маяки,

Залишивши хрест на зоряному небі,

І кораблі на ближньому рейді

Дають протяжні гудки,

І вздовж прибережних міст

Летить сигнал швидше за зітхання:

Згоріла, скінчилася Епоха

Великих вітрильних судів.

Схоже, світ закінчується,

І чайки повертаються,

Прощаються, йдуть у небеса.

І більше немає ні паруса

Від Бристоля до Кадіса,

Коли згоріла Катті Сарк.