Когда позовёт тебя море - The Dartz

Я вырос вдали от портовых огней,

Я жизни учился по книгам.

Но в нашей гостинице несколько дней

Жил старый моряк-забулдыга.

Он пил, словно черти палили нутро,

Платил золотыми, не споря.

И он говорил мне: не знает никто,

Когда позовёт тебя море.

Припев:

Ооооооо, когда позовёт тебя море…

Ооооооо, когда позовёт тебя море…

Ты можешь не думать о нём никогда,

Ломая листы хрестоматий.

Но время придёт, и морская вода

Заплещется рядом с кроватью.

В постели, на мачте, в «вороньем гнезде»,

И даже в пустом разговоре —

Придётся, дружок, нахлебаться тебе,

Когда позовёт тебя море!

Ооооо…

Но вот уже поздно, и кто-то плывёт

По морю, судьбу проклиная.

Дырявую лодку на скалы несёт

Вдали от родимого края.

Зачем же рыдать?

В море соли полно,

Утонешь — подумаешь, горе!

Сейчас или завтра, не всё ли равно,

Когда позовёт тебя море?

Оооооооо…

Когда ты рисуешь морской пейзаж:

Корабль, застигнутый бурей.

Нет способа лучше, чем взять карандаш

И ехать на встречу с натурой.

Дельфины резвятся в прибрежной волне,

Но что-то грозит на просторе…

Картина изрядно прибавят в цене,

Когда позовёт тебя море.

Ооооооооооо…

Но вот уже поздно, ликует народ —

Три тысячи три человека

Поднялись на самый большой пароход

Начала двадцатого века.

И вот он выходит, огромный, как дом,

Оставив огни за кормою.

И так ли уж важно, что будет потом,

Когда позовёт тебя море?

Оооооооооо!!!

Закончив рассказ, он закутался в плед,

И трубку достал из кармана.

«Короче, приятель, забудь этот бред,

Сожги все морские романы.

Не слушай меня, и родные твои

Вовек не изведают горя.

Не жди до последнего, чёрт побери,

Пока позовёт тебя море!»

ООООООООО!!!

(в первой версии песни был ещё один куплет:

Мой дедушка-викинг с весны до зимы

Грозит христианскому миру.

Поёт свои песни на гребне волны,

Меняя весло на секиру.

Когда-нибудь он не вернётся домой,

Но это случится не скоро!

Умолкнет, дедуля, твой голос хмельной,

Когда позовёт тебя море!)

Я виріс далеко від портових вогнів,

Я життя вчився за книгами.

Але в нашому готелі кілька днів

Жив старий моряк-забулдига.

Він пив, немов чорти палили нутро,

Платив золотими, не сперечаючись.

І він говорив мені: не знає ніхто,

Коли покличе тебе море.

Приспів:

Оооооооо, коли покличе тебе море...

Оооооооо, коли покличе тебе море...

Ти можеш не думати про нього ніколи,

Ломаючи листи хрестоматій.

Але прийде час, і морська вода

Заплескається поруч із ліжком.

У постелі, на щоглі, в «воронячому гнізді»,

І навіть у порожній розмові —

Доведеться, друже, нахлібатися тобі,

Коли покличе тебе море!

Ооооо…

Але ось вже пізно, і хтось пливе

По морю, долю проклинаючи.

Дірявий човен на скелі несе

Вдалині від рідного краю.

Навіщо ж плакати?

У морі солі повно,

Потонеш — подумаєш, горе!

Зараз чи завтра, не все рівно,

Коли покличе тебе море?

Оооооооо…

Коли ти малюєш морський пейзаж:

Корабель, захоплений бурею.

Немає способу краще, ніж взяти олівець

І їхати на зустріч з натурою.

Дельфіни граються в прибережній хвилі,

Але щось загрожує на просторі...

Картина неабияк додадуть у ціні,

Коли покличе тебе море.

Ооооооооооо…

Але ось вже пізно, тріумфує народ —

Три тисячі три особи

Піднялися на найбільший пароплав

Почала ХХ століття.

І ось він виходить, величезний, як будинок,

Залишивши вогні за кормою.

І так або вже важливо, що буде потім,

Коли покличе тебе море?

Ооооооооооо!!!

Закінчивши розповідь, він закутався в плед,

І трубку дістав із кишені.

«Коротше, друже, забудь це марення,

Спали всі морські романи.

Не слухай мене, і рідні твої

Повіки не звідають горя.

Не чекай до останнього, чорт забирай,

Поки покличе тебе море!

ТОВОООООО!!!

(У першій версії пісні був ще один куплет:

Мій дідусь-вікінг з весни до зими

Погрожує християнському світу.

Співає свої пісні на гребені хвилі,

Змінюючи весло на сокиру.

Коли-небудь він не повернеться додому,

Але це трапиться не скоро!

Замовкне, дідусю, твій голос хмільний,

Коли покличе тебе море!)