Зонтик - Татьяна Буланова

Вчера мы не были знакомы, сегодня все вдруг изменилось.

Нас дождь облил, как из ведра, за плащ зонтом я зацепилась.

Я думала, мне все приснилось и я немного рассердилась,

Но взгляд случайно твой поймав, моя рука остановилась.

Припев:

Загляни в мои глаза, по губам читай.

Я шепчу ах, зонтик, зонтик, ты не отпускай.

Хоть еще одну минутку зонтик продержись,

Наша встреча не случайна жду ее всю жизнь.

Вчера мы не были близки и молча мимо проходили,

Мы как хотели, так и жили, как по реке по жизни плыли.

Вчера мы не были знакомы и день сегодня, как казалось

Не предвещал нам ничего, мы просто тратили его.

Припев:

Загляни в мои глаза, по губам читай.

Я шепчу ах, зонтик, зонтик, ты не отпускай.

Хоть еще одну минутку зонтик продержись,

Наша встреча не случайна жду ее всю жизнь.

Вчера мы не были знакомы и молча мимо проходили,

Мы по мобильнику звонили и брали зонтик от дождя.

И день сегодня, как казалось, не предвещал нам ничего,

Но чудо все же состоялось, спасибо, небу, за него.

Припев:

Загляни в мои глаза, по губам читай.

Я шепчу ах, зонтик, зонтик, ты не отпускай.

Хоть еще одну минутку зонтик продержись,

Наша встреча не случайна жду ее всю жизнь.

Вчора ми не були знайомі, сьогодні все раптом змінилося.

Нас дощ облив, як із відра, за плащ парасолькою я зачепилася.

Я думала, мені все наснилося і я трохи розсердилася,

Але погляд випадково твій спіймавши, моя рука зупинилася.

Приспів:

Заглянь у мої очі, по губах читай.

Я шепчу ах, парасольку, парасольку, ти не відпускай.

Хоч ще одну хвилинку парасольку протримайся,

Наша зустріч не випадково чекаю її все життя.

Вчора ми не були близькі і мовчки повз проходили,

Ми як хотіли, так і жили, як по річці по житті пливли.

Вчора ми не були знайомі і день сьогодні, як здавалося

Не провіщав нам нічого, ми просто витрачали його.

Приспів:

Заглянь у мої очі, по губах читай.

Я шепчу ах, парасольку, парасольку, ти не відпускай.

Хоч ще одну хвилинку парасольку протримайся,

Наша зустріч не випадково чекаю її все життя.

Вчора ми не були знайомі і мовчки повз проходили,

Ми по мобільнику дзвонили і брали парасольку від дощу.

І день сьогодні, як здавалося, не віщував нам нічого,

Але чудо все відбулося, дякую, небу, за нього.

Приспів:

Заглянь у мої очі, по губах читай.

Я шепчу ах, парасольку, парасольку, ти не відпускай.

Хоч ще одну хвилинку парасольку протримайся,

Наша зустріч не випадково чекаю її все життя.