Цветок - Сергей Любавин, Татьяна Буланова

Мой дорогой цветок, живёшь с собой вдвоём

И веришь, что любить пока ещё не поздно.

Тебе всегда тепло под питерским дождём,

А я под золотым московским солнцем мёрзну.

Припев:

Не сойдутся Москва с Невой, нежной девочкой Севера,

У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.

А когда развели мосты, осень струны оборвала

И у диких твоих коней гривы воронова крыла.

И в час, когда шепчу во имя всех святых,

В награду нам дано такое наказание.

И я схожу с ума от нежных губ твоих,

От женской красоты горячего дыхания.

Припев:

Не сойдутся Москва с Невой нежной девочкой Севера,

У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.

А когда развели мосты, осень струны оборвала

И у диких твоих коней гривы воронова крыла.

Проигрыш.

Мой дорогой цветок живёшь с собой вдвоём

И веришь, что любить пока ещё не поздно.

И мне всегда тепло под питерским дождём,

А ты под золотым московским солнцем мёрзнешь.

Припев:

Не сойдутся Москва с Невой нежной девочкой Севера,

У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.

А когда развели мосты, осень струны оборвала

И у диких твоих коней гривы воронова крыла.

Гривы воронова крыла.

Моя дорога квітка, живеш із собою удвох

І віриш, що любити поки що не пізно.

Тобі завжди тепло під пітерським дощем,

А я під золотим московським сонцем мерзну.

Приспів:

Не зійдуться Москва з Невою, ніжною дівчинкою Півночі,

У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.

А коли розвели мости, осінь струни обірвала

І у диких твоїх коней гриви воронова крила.

І в годину, коли шепочу в ім'я всіх святих,

У нагороду нам дано таке покарання.

І я схожу з розуму від ніжних губ твоїх,

Від жіночої краси гарячого дихання.

Приспів:

Не зійдуться Москва з Невою ніжною дівчинкою Півночі,

У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.

А коли розвели мости, осінь струни обірвала

І у диких твоїх коней гриви воронова крила.

Програш.

Моя дорога квітка живеш із собою удвох

І віриш, що любити поки що не пізно.

І мені завжди тепло під пітерським дощем,

А ти під золотим московським сонцем мерзнеш.

Приспів:

Не зійдуться Москва з Невою ніжною дівчинкою Півночі,

У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.

А коли розвели мости, осінь струни обірвала

І у диких твоїх коней гриви воронова крила.

Гриви воронова крила.