Измена - Татьяна Буланова

Лайнер приземлился, город: «Здравствуй», мне сказал.

Я вернулась раньше, и об этом ты не знал.

Я к тебе спешила, я примчалась на такси,

Ты открыл мне дверь и вдруг войти не пригласил.

И глаза свои ты опустил и даже бледным стал,

И за твоим плечом вижу я свою подругу.

И смущённо так сказал, что ты меня никак не ждал,

Ну, как ты мог, ведь мы так верили друг другу.

Я прошла на кухню, руки мелко так дрожат,

Ты стоял в дверях, её пальто в руках держал.

К вам я повернулась и сказала тихо ей:

«Ты здесь оставайся, видно ты ему нужней».

Я сбежала вниз, ты мне вдогонку, что-то закричал,

А я ведь знала, ты изменил мне мой любимый.

Ветер мне лицо обжег, и дождь сильнее застучал,

Ну, как ты мог меня, как ты мог предать мой милый.

Я бежала вниз, ты мне вдогонку что-то там кричал,

А я ведь знала, ты изменил мне мой любимый.

Ветер мне лицо обжег, и дождь сильнее застучал,

Ну, как ты мог меня, как ты мог предать мой милый.

Ну, как ты мог меня, как ты мог предать мой милый.

Лайнер приземлився, місто: «Здрастуйте», мені сказав.

Я повернулася раніше, і про це ти не знав.

Я до тебе поспішала, я примчала на таксі,

Ти відкрив мені двері і раптом увійти не запросив.

І очі свої ти опустив і навіть блідим став,

І за твоїм плечем бачу я свою подругу.

І збентежено так сказав, що ти мене ніяк не чекав,

Ну, як ти міг, адже ми так вірили один одному.

Я пройшла на кухню, руки дрібно так тремтять,

Ти стояв у дверях, її пальто в руках тримав.

До вас я повернулася і сказала тихо їй:

«Ти, тут залишайся, видно ти йому потрібніший».

Я втекла вниз, ти мені навздогін, щось закричав,

А я ведь знала, ти змінив мені мій коханий.

Вітер мені обличчя обпік, і дощ сильніше застукав,

Ну, як ти міг мене, як ти міг зрадити мій милий.

Я бігла вниз, ти мені навздогін щось там кричав,

А я ведь знала, ти змінив мені мій коханий.

Вітер мені обличчя обпік, і дощ сильніше застукав,

Ну, як ти міг мене, як ти міг зрадити мій милий.

Ну, як ти міг мене, як ти міг зрадити мій милий.