Улетели листья - Татьяна Буланова

Мне вдруг приснилось,

Что на рассвете

Любовь нечаянно ушла.

Не оглянувшись

И не заметив,

Что нас с тобой она не позвала.

Улетели листья,

Не вернёшь назад.

Улетели листья,

Твой прощальный взгляд.

Последний ответ,

Я всё ещё не верю, нет.

Улетели листья,

Посмотрю им вслед.

Мне показалось

В сумраке сонном

С любовью встретилась печаль.

Дождик осенний,

Как же мне вспомнить,

Слова, что ты мне тихо прошептал…

Улетели листья,

Не вернёшь назад.

Улетели листья,

Твой печальный взгляд.

Последний ответ,

Я всё ещё не верю, нет.

Ты улыбнулся

Так безмятежно

Растаял сумрак на душе.

Знаю теперь я Самый мой нежный,

Что ты дороже всех на свете мне.

Улетели листья,

Ну и пусть летят.

Это лишь приснился

Твой прощальный взгляд.

Осенний рассвет,

Как жаль, что листьев больше нет.

Улетели листья,

Улыбнусь им вслед.

Мені раптом наснилося,

Що на світанку

Любов ненароком пішла.

Не оглянувшись

І не помітивши,

Що нас із тобою вона не покликала.

Полетіло листя,

Не повернеш назад.

Полетіло листя,

Твій прощальний погляд.

Остання відповідь,

Я все ще не вірю, ні.

Полетіло листя,

Подивлюся їм услід.

Мені здалося

У сутінку сонному

З любов'ю зустрівся смуток.

Дощ осінній,

Як мені згадати,

Слова, що ти мені тихо прошепотів…

Полетіло листя,

Не повернеш назад.

Полетіло листя,

Твій сумний погляд.

Остання відповідь,

Я все ще не вірю, ні.

Ти посміхнувся

Так безтурботно

Розтанув сутінок на душі.

Знаю тепер я Самий мій ніжний,

Що ти найдорожчий на світі мені.

Полетіло листя,

Ну і нехай летять.

Це лише наснився

Твій прощальний погляд.

Осінній світанок,

Як шкода, що листя більше немає.

Полетіло листя,

Усміхнуся їм услід.