У музыки в плену - Татьяна Буланова

Когда вокруг прожекторы горят,

И каждый звук усилен во сто крат,

Когда охвачен тишиной

Распахнут в полутёмный зал передо мной.

Когда иду навстречу тишине,

Сквозь темноту прожектор светит мне,

Но за минуту за одну

Окажется душа у музыки в плену.

У музыки в плену, у музыки в плену,

Когда заполнят звуки тишину,

Когда прожектора горят

И музыкой весь мир объят.

У музыки в плену, у музыки в плену,

Когда навстречу залу я шагну,

Меня поток звучащих нот

Закрутит как водоворот.

Пускай плывут дороги и мосты,

Пускай пройдут вчерашние мечты,

Растают, промелькнут года,

Но музыке нельзя исчезнуть никогда.

И кто-нибудь, спустя немало лет,

Пройдёт мой путь, увидит яркий свет

Прожекторов перед собой и полутёмный зал,

Объятый тишиной.

У музыки в плену, у музыки в плену,

Когда заполнят звуки тишину,

Когда прожектора горят

И музыкой весь мир объят.

У музыки в плену, у музыки в плену,

Когда навстречу залу я шагну,

Меня поток звучащих нот

Закрутит как водоворот.

Коли довкола прожектори горять,

І кожен звук посилений у сто крат,

Коли охоплений тишею

Відчинять у напівтемний зал переді мною.

Коли йду назустріч тиші,

Крізь темряву прожектор світить мені,

Але за хвилину за одну

Виявиться душа в музики в полоні.

У музики в полоні, у музики в полоні,

Коли заповнять звуки тишу,

Коли прожектори горять

І музикою весь світ охоплений.

У музики в полоні, у музики в полоні,

Коли назустріч залі я крочу,

Мене потік нот

Закрутить як вир.

Нехай пливуть дороги та мости,

Нехай пройдуть вчорашні мрії,

Розтануть, промайнуть роки,

Але музиці не можна зникнути ніколи.

І хто-небудь, через чимало років,

Пройде мій шлях, побачить яскраве світло

Прожекторів перед собою і напівтемний зал,

Обійнятий тишею.

У музики в полоні, у музики в полоні,

Коли заповнять звуки тишу,

Коли прожектори горять

І музикою весь світ охоплений.

У музики в полоні, у музики в полоні,

Коли назустріч залі я крочу,

Мене потік нот

Закрутить як вир.