Ты уже не придёшь - Татьяна Буланова

Припев:

Ты уже не придешь писем мне не напишешь,

Не обнимешь меня, голос мой не услышишь.

Белые снега, белые снега и тебя со мною нет,

Поздно вечером в темной комнате я целую твой портрет,

По земле пройдешь легкой поступью не задев живой росы,

Словно шум дождя в теплом воздухе, я пойму что это ты.

Припев:

Ты уже не придешь писем мне не напишешь,

Не обнимешь меня, голос мой не услышишь.

В тишине полей в зелени листвы слышу я твои шаги,

Утренний туман солнечный рассвет, как тепло твоей руки,

Я открою дверь в комнате тепло до утра не буду спать,

Может ты придешь, может позовешь, может прилетишь опять.

Припев:

Ты уже не придешь писем мне не напишешь,

Не обнимешь меня, голос мой не услышишь.

Не уйдешь в поздний час, не проснешься с рассветом,

Я не верю еще, что тебя рядом нет.

Ты уже не придешь писем мне не напишешь,

Не обнимешь меня, голос мой не услышишь.

Слышишь…

Ты уже не придешь писем мне не напишешь,

Не обнимешь меня, голос мой не услышишь.

Не уйдешь в поздний час, не проснешься с рассветом,

Я не верю еще, что тебя рядом нет.

Приспів:

Ти вже не прийдеш листів мені не напишеш,

Не обіймеш мене, голос мій не почуєш.

Білі сніги, білі сніги і тебе зі мною немає,

Пізно ввечері в темній кімнаті я цілую твій портрет,

По землі пройдеш легкою ходою не зачепивши живої роси,

Немов шум дощу в теплому повітрі, я розумію що це ти.

Приспів:

Ти вже не прийдеш листів мені не напишеш,

Не обіймеш мене, голос мій не почуєш.

У тиші полів у зелені листя чую твої кроки,

Вранішній туман сонячний світанок, як тепло твоєї руки,

Я відчиню двері в кімнаті тепло до ранку не спатиму,

Може ти прийдеш, може покличеш, може прилетиш знову.

Приспів:

Ти вже не прийдеш листів мені не напишеш,

Не обіймеш мене, голос мій не почуєш.

Не підеш у пізню годину, не прокинешся з світанком,

Я не вірю ще, що тебе поруч немає.

Ти вже не прийдеш листів мені не напишеш,

Не обіймеш мене, голос мій не почуєш.

Чуєш…

Ти вже не прийдеш листів мені не напишеш,

Не обіймеш мене, голос мій не почуєш.

Не підеш у пізню годину, не прокинешся з світанком,

Я не вірю ще, що тебе поруч немає.