Сто шагов - Татьяна Буланова

Все не привыкну я, ночами спать одна.

Как холодна постель, из слез.

Я задаю, простой вопрос.

Зачем ты так, со мной.

Я укрываюсь тишиной, и обнимаю только мрак.

Как о тебе не думать, как.

Опять включаю свет, набрасываю тонкий шелк.

Как будто ты пришел, как будто ты пришел ко мне.

А вдруг любимый взгляд, и миллиарды нежных слов.

Как будто сто шагов назад, как будто сто шагов.

Мне показалось вновь, что в дверь стучит любовь.

Надежду в сердце берегу, пусть так случиться наяву.

Рассеяться мираж, поднимет лифт на мой этаж.

А я едва дыша, сто первый сделаю свой шаг.

Опять включаю свет, набрасываю тонкий шелк.

Как будто ты пришел, как будто ты пришел ко мне.

А вдруг любимый взгляд, и миллиарды нежных слов.

Как будто сто шагов назад, как будто сто шагов.

Опять включаю свет, набрасываю тонкий шелк.

Как будто ты пришел, как будто ты пришел ко мне.

А вдруг любимый взгляд, и миллиарды нежных слов.

Как будто сто шагов назад, как будто сто шагов.

Все не звикну я, ночами спати одна.

Як холодна постіль, із сліз.

Я ставлю, просте запитання.

Навіщо ти так зі мною.

Я ховаюся тишею, і обіймаю тільки морок.

Як про тебе не думати, як.

Знову вмикаю світло, накидаю тонкий шовк.

Наче ти прийшов, ніби ти прийшов до мене.

А раптом улюблений погляд і мільярди ніжних слів.

Наче сто кроків тому, наче сто кроків.

Мені здалося знову, що у двері стукає кохання.

Надію в серці березі, нехай так станеться наяву.

Розсіяти міраж, підніме ліфт на мій поверх.

А я ледве дихаючи, сто перший зроблю свій крок.

Знову вмикаю світло, накидаю тонкий шовк.

Наче ти прийшов, ніби ти прийшов до мене.

А раптом улюблений погляд і мільярди ніжних слів.

Наче сто кроків тому, наче сто кроків.

Знову вмикаю світло, накидаю тонкий шовк.

Наче ти прийшов, ніби ти прийшов до мене.

А раптом улюблений погляд і мільярди ніжних слів.

Наче сто кроків тому, наче сто кроків.