Стая - Татьяна Буланова

Все белым бело, поле замело, дрянь погода и часы бегут, нас больнее бьют год от

года.

Нам погоня в след не уйти от бед, и петляя через нелюбовь, и шальную кровь,

мчится стая.

Припев:

Я бегу бегу через немогу в стае, по родным полям и большим снегам в стае.

Вечность да любовь, но прольется кровь вишней, уходи беда, талая вода жизни.

Нет дорог назад, но глаза горят, ноет рана в этой гонке стай крикнуть: «Не стреляй» шансов мало.

Резкий взвод курков всех ночных стрелков вновь охота, сердцем не понять просто

убивать — их работа.

Припев:

Я бегу бегу через немогу в стае, по родным полям и большим снегам в стае.

Вечность да любовь, но прольется кровь вишней, уходи беда, талая вода жизни.

Я бегу бегу через немогу в стае, по родным полям и большим снегам в стае.

Вечность да любовь, но прольется кровь вишней, уходи беда, талая вода жизни.

Все білим біло, поле замело, погана погода і годинник біжить, нас більше б'ють рік від

року.

Нам погоня вслід не втекти від бід, і петляючи через нелюбов, і шалену кров,

мчить зграя.

Приспів:

Я біжу біжу через немогу в зграї, по рідних полях і великих снігах у зграї.

Вічність та любов, але пролиється кров вишнею, йди біда, тала вода життя.

Немає доріг назад, але очі горять, ниє рана в цій гонці зграй крикнути: «Не стріляй» шансів мало.

Різкий взвод курків всіх нічних стрільців знову полювання, серцем не зрозуміти просто

вбивати - їх робота.

Приспів:

Я біжу біжу через немогу в зграї, по рідних полях і великих снігах у зграї.

Вічність та любов, але пролиється кров вишнею, йди біда, тала вода життя.

Я біжу біжу через немогу в зграї, по рідних полях і великих снігах у зграї.

Вічність та любов, але пролиється кров вишнею, йди біда, тала вода життя.