Снежинка - Татьяна Буланова

Снежинкой легкой на ветру,

Я над тобой кружусь и ускользаю.

До сих пор от теплого дыхания.

Лечу, лечу со всех сторон,

Хочу тебя я рассмотреть,

Запомнить светлые глаза твои.

Ты подставляешь мне ладонь,

Но на нее я не сажусь,

Я в тот же миг растаю от тепла твоей руки,

но прикоснуться я хочу,

К твоей щеке мне не легко себя остановить,

И снег кружится над тобой.

А, я летаю не таю, а я летаю не таю.

Когда закончится зима,

Я стану капелькой росы,

И буду ждать тебя.

Средь лепестков прекрасной розы,

Когда ты не сорвешь ее,

Я буду новою зимой,

Снежинкой легкой на ветру,

кружится над тобой.

А, я летаю не таю, а я летаю не таю.

Снова в лунную ночь,

Сніжинкою легкої на вітрі,

Я над тобою кружляю і вислизаю.

Досі від теплого дихання.

Лікую, лікую зі всіх сторін,

Хочу тебе я розглянути,

Запам'ятати світлі очі твої.

Ти підставляєш мені долоню,

Але на не я не сідаю,

Я в та ¦ж мить розтану від тепла твоєї руки,

але доторкнутися я хочу,

До твоєї щоки мені нелегко себе зупинити,

І сніг кружляє над тобою.

А, я літаю не таю, а я літаю не таю.

Коли скінчиться зима,

Я стану крапелькою роси,

І чекатиму тебе.

Серед пелюсток прекрасної троянди,

Коли ти не зірвеш її,

Я буду новою зимою,

Сніжинкою легкої на вітрі,

крутиться над тобою.

А, я літаю не таю, а я літаю не таю.

Знов у місячну ніч,