Серебристый тополь - Татьяна Буланова

Серебристый тополь вновь ко мне пришёл, шелестит листвою, говорит со мной:

«Ой, берёза белая, ты грустишь давно, подойди, склони-ка кудри на моё плечо».

«Ой, берёза белая, ты грустишь давно, подойди, склони-ка кудри на моё плечо».

«Ой, ты милый тополь, под окном не стой, о любви своей лучше мне не пой.

Ты не пой, не пой, хоть и серебрист, сердцу не прикажешь мне тебя любить».

Тихо ветер шепчет: «Ясень не придёт, он в сетях у ивушки околдованный.

Ой, берёза белая, не грусти о нём, хоть и сердцу больно, отпусти его».

Ой, берёза белая, не грусти о нём, хоть и сердцу больно, отпусти его".

Срібляста тополя знову до мене прийшла, шелестить листям, говорить зі мною:

«Ой, береза ​​біла, ти сумуєш давно, підійди, схили кучері на моє плече».

«Ой, береза ​​біла, ти сумуєш давно, підійди, схили кучері на моє плече».

«Ой, ти, мила тополя, під вікном не стійка, про свою любов краще мені не співай.

Ти не співай, не співай, хоч і серебрист, серцю не накажеш мені тебе любити».

Тихо вітер шепоче: «Ясень не прийде, він у мережах у івушки зачарований.

Ой, береза ​​біла, не смуткуй про нього, хоч і серцю боляче, відпусти його».

Ой, береза ​​біла, не смуткуй про нього, хоч і серцю боляче, відпусти його».