Пристань на ветру - Татьяна Буланова

Мой одинокий плот вперед несет река,

С заката на восход меняя берега.

Не знаю сколько плыть по черной дней реке,

Но разорвется нить и я приду к тебе.

Та пристань на ветру,

Где-то сверху по реке,

Туда я приплыву,

Чтоб отдохнуть от боли.

Та пристань на ветру,

Точка линий на руке,

Там может я найду,

Тех кто меня как прежде ждет.

Вокруг обман и лесть,

И вкривь да вкось маршрут.

Разлука — это месть,

Когда кого-то ждут.

Та пристань на ветру,

Мой неземной приют,

Когда душа в плену,

Ее еще спасут.

Та пристань на ветру,

Где-то сверху по реке,

Туда я приплыву,

Чтоб отдохнуть от боли.

Та пристань на ветру,

Точка линий на руке,

Там может я найду,

Тех кто меня как прежде ждет.

Та пристань на ветру,

Где-то сверху по реке,

Туда я приплыву,

Чтоб отдохнуть от боли.

Та пристань на ветру,

Точка линий на руке,

Там может я найду,

Тех кто меня как прежде ждет.

Мій самотній пліт вперед несе річка,

З заходу на схід змінюючи береги.

Не знаю скільки плисти по чорної днів річці,

Але розірветься нитка і прийду до тебе.

Та пристань на вітрі,

Десь зверху по річці,

Туди я припливу,

Щоб відпочити від болю.

Та пристань на вітрі,

Точка ліній на руці,

Там може я знайду,

Тих хто мене як раніше чекає.

Навколо обман і лестощі,

І крив та кіс маршрут.

Розлука — це помста,

Коли на когось чекають.

Та пристань на вітрі,

Мій неземний притулок,

Коли душа в полоні,

Її ще врятують.

Та пристань на вітрі,

Десь зверху по річці,

Туди я припливу,

Щоб відпочити від болю.

Та пристань на вітрі,

Точка ліній на руці,

Там може я знайду,

Тих хто мене як раніше чекає.

Та пристань на вітрі,

Десь зверху по річці,

Туди я припливу,

Щоб відпочити від болю.

Та пристань на вітрі,

Точка ліній на руці,

Там може я знайду,

Тих хто мене як раніше чекає.