Плакала любовь - Татьяна Буланова

Когда-нибудь время свой бег вдруг замедлит,

И ты обернешься назад.

И вдруг заметишь как под ногами,

Желтые листья шуршат.

Печальный ковер, не сложившихся судеб

Парит и парит над землей,

И ты вдруг поймешь, что когда-нибудь может

И это случиться с тобой.

Плакала любовь, что ее не ждут,

Ветер отрывал лист календаря,

Снова горький дым, снова листья жгут,

Осень на душе, холод ноября.

Время надежды, время печали,

Время любить и прощать,

И ты вдруг поймешь, что очень много

За это готова отдать.

Но время торопит, и ты повернувшись,

Делаешь медленно шаг,

А над землей в медленном танце

Желтые листья кружат.

Плакала любовь, что ее не ждут,

Ветер отрывал лист календаря,

Снова горький дым, снова листья жгут,

Осень на душе, холод ноября.

Колись свій біг раптом уповільнить,

І ти обернешся назад.

І раптом помітиш як під ногами,

Жовте листя шарудить.

Сумний килим, що не склалися доль

Парит і парить над землею,

І ти раптом зрозумієш, що колись може

І це трапиться з тобою.

Плакала любов, що її не чекають,

Вітер відривав аркуш календаря,

Знову гіркий дим, знову листя джгут,

Осінь на душі, холод листопада.

Час надії, час смутку,

Час любити і прощати,

І ти раптом зрозумієш, що дуже багато

За це готова віддати.

Але час квапить, і ти повернувшись,

Робиш повільно крок,

А над землею в повільному танці

Жовте листя кружляють.

Плакала любов, що її не чекають,

Вітер відривав аркуш календаря,

Знову гіркий дим, знову листя джгут,

Осінь на душі, холод листопада.