Он уехал - Татьяна Буланова

В дверь стучится зимний ветер, а на сердце зимний хлад.

Он уехал, ненаглядный, не вернется он назад.

Не слыхать мне песен звонких и восторженных речей.

Он уехал, он уехал, а слезы льются из очей.

Говорят, весна вернется, расцветет природа вновь,

Все воскреснет, оживится, не вернется лишь любовь.

И весна мне не на радость, коль зима в душе моей.

Он уехал, он уехал, а слезы льются из очей.

И весна мне не на радость, коль зима в душе моей.

Он уехал, он уехал, а слезы льются из очей.

У двері стукає зимовий вітер, а на серце зимовий холод.

Він поїхав, ненаглядний, не повернеться він назад.

Не чути мені пісень дзвінких і захоплених промов.

Він поїхав, він поїхав, а сльози ллються з очей.

Кажуть, весна повернеться, розквітне природа знову,

Все воскресне, оживиться, не повернеться лише любов.

І весна мені не на радість, якщо зима в душі моїй.

Він поїхав, він поїхав, а сльози ллються з очей.

І весна мені не на радість, якщо зима в душі моїй.

Він поїхав, він поїхав, а сльози ллються з очей.