Не отрекаются любя - Татьяна Буланова

Не отрекаются, любя,

Ведь жизнь кончается не завтра,

Я перестану ждать тебя,

А ты придёшь совсем внезапно,

Не отрекаются, любя.

А ты придёшь когда темно,

Когда в окно ударит вьюга,

Когда припомнишь, как давно

Не согревали мы друг друга,

Да, ты придёшь когда темно.

И так захочешь теплоты

Не полюбившейся когда-то,

Что переждать не сможешь ты Трёх человек у автомата,

Вот как захочешь теплоты.

За это можно всё отдать,

И до того я в это верю,

Что трудно мне тебя не ждать

Весь день, не отходя от двери,

За это можно всё отдать.

Не отрекаются, любя,

Ведь жизнь кончается не завтра,

Я перестану ждать тебя,

А ты придёшь совсем внезапно,

Не отрекаются, любя.

НЕ відрікаються люблячи,

Адже життя кінчається не завтра,

Я перестану чекати тебе,

А ти прийдеш зовсім раптово,

НЕ відрікаються люблячи.

А ти прийдеш коли темно,

Коли у вікно вдарить завірюха,

Коли пригадаєш, як давно

Не зігрівали ми один одного,

Так, ти прийдеш колись темно.

І так захочеш теплоти

Не полюбилася колись,

Що перечекати не можеш ти Трьох людей у автомата,

Ось як захочеш теплоти.

За це можна все віддати,

І до того я в це вірю,

Що важко мені тебе не чекати

Весь день, не відходячи від дверей,

За це можна все віддати.

НЕ відрікаються люблячи,

Адже життя кінчається не завтра,

Я перестану чекати тебе,

А ти прийдеш зовсім раптово,

НЕ відрікаються люблячи.