Матушка-Россия - Татьяна Буланова

В небе облака цвета молока, всё, что вижу я, отразит река.

Горсточку земли слабая рука возьмёт случайно.

Где-то за рекой, там, наискосок, прямо по лугам, да через лесок,

Тонкий колосок, тихий голосок поёт печально.

Припев:

Матушка-Россия, слёзы небес в окна стучат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

Матушка-Россия, лики икон к небу кричат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

Никого не жду, ничего не жду, на свою любовь, на свою беду.

Я с тобой иду, вновь с тобой иду, с тоской воюя.

Пепел или хлеб, слёзы или соль, что же ждёт меня, радость или боль?

Матушка, с тобой, милая, с тобой, ещё спою я.

Припев:

Матушка-Россия, слёзы небес в окна стучат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

Матушка-Россия, лики икон к небу кричат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

Матушка-Россия, слёзы небес в окна стучат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

Матушка-Россия, лики икон к небу кричат,

А кого спроси я, что меня ждёт?

— молчат.

У небі хмари кольору молока, все, що я бачу, відобразить річка.

Жменьку землі слабка рука візьме випадково.

Десь за річкою, там, навскіс, прямо по лугах, так через лісок,

Тонкий колосок, тихий голосок співає сумно.

Приспів:

Матінка-Росія, сльози небес у вікна стукають,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.

Матінка-Росія, лики ікон до неба кричать,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.

Нікого не чекаю, нічого не чекаю, на своє кохання, на своє лихо.

Я з тобою йду, знову з тобою йду, з тугою воюючи.

Попіл чи хліб, сльози чи сіль, що чекає мене, радість чи біль?

Матінка, з тобою, мила, з тобою, ще заспіваю я.

Приспів:

Матінка-Росія, сльози небес у вікна стукають,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.

Матінка-Росія, лики ікон до неба кричать,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.

Матінка-Росія, сльози небес у вікна стукають,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.

Матінка-Росія, лики ікон до неба кричать,

А кого спитай я, що мене чекає?

- Мовчать.