Кем ты стал - Татьяна Буланова

Как нежданно меняется ветер, налетел неожиданный шквал.

Или просто пришёл кто-то третий, ты на этот вопрос не ответил,

Кем ты был и каким теперь стал…

Припев:

Зелёный холм среди пустыни — моя недальняя печаль.

Я ухожу и ты прости мне, что не шепчу тебе: «Как жаль».

И в пустоте несусь я вечной в потусторонний Вавилон,

И только боль тоски сердечной мой безоглядный гонит сон, мой гонит сон.

Отдавала я любовь всю и силы, что бы ты скорей на ноги встал.

Я тебя земляникой кормила и нектаром весенним поила,

Кем ты был и каким теперь стал…

Припев:

Зелёный холм среди пустыни — моя недальняя печаль.

Я ухожу и ты прости мне, что не шепчу тебе: «Как жаль».

И в пустоте несусь я вечной в потусторонний Вавилон,

И только боль тоски сердечной мой безоглядный гонит сон, мой гонит сон.

Среди лета метель закружила, гром небесный тебя покарал.

Ах, как жаль, что стал милый не милым я пол жизни тебе посвятила,

Кем ты был и каким теперь стал…

Припев:

Зелёный холм среди пустыни — моя недальняя печаль.

Я ухожу и ты прости мне, что не шепчу тебе: «Как жаль».

И в пустоте несусь я вечной в потусторонний Вавилон,

И только боль тоски сердечной мой безоглядный гонит сон, мой гонит сон.

Як несподівано мінявся вітер, налетів несподіваний шквал.

Або просто прийшов хтось третій, ти на це питання не відповів,

Ким ти був і яким тепер став...

Приспів:

Зелений пагорб серед пустелі — мій недалекий смуток.

Я йду і ти пробач мені, що не шепочу тобі: «Як шкода».

І в порожнечі несусь я вічною в тобічний Вавилон,

І тільки біль туги серцевої мій безоглядний жене сон, мій жене сон.

Віддавала я любов всю і сили, що ти швидше на ноги встав.

Я тебе суницями годувала і нектаром весняним напувала,

Ким ти був і яким тепер став...

Приспів:

Зелений пагорб серед пустелі — мій недалекий смуток.

Я йду і ти пробач мені, що не шепочу тобі: «Як шкода».

І в порожнечі несусь я вічною в тобічний Вавилон,

І тільки біль туги серцевої мій безоглядний жене сон, мій жене сон.

Серед літа хуртовина закружляла, грім небесний тебе покарав.

Ах, як шкода, що став милий не милим я пів життя тобі присвятила,

Ким ти був і яким тепер став...

Приспів:

Зелений пагорб серед пустелі — мій недалекий смуток.

Я йду і ти пробач мені, що не шепочу тобі: «Як шкода».

І в порожнечі несусь я вічною в тобічний Вавилон,

І тільки біль туги серцевої мій безоглядний жене сон, мій жене сон.