Как жаль - Татьяна Буланова

Как жаль, что нам не быть вдвоём, как грустно, что не повторится,

Что в сердце мне не жить твоём, что рано улетели птицы

И больше песен не споём, как жаль, что нам не быть вдвоём.

Как жаль, что я уже не та, уже спокойно сплю ночами.

Осталась за спиной черта, за ней мы раньше так скучали,

Но канула любовь в лета, как жаль, что я уже не та.

Но ночами часто предо мной твой образ, мне напоминает о тебе любимый.

Мой родной, как часто слышу я твой голос, он зовёт меня в тот день неповторимый.

Я бегу к тебе, я так стараюсь, падаю во сне и просыпаюсь.

И вновь две жизни существуют: одна, в которой ты остался,

Где ты меня ещё целуешь, где каждый день со мной встречался,

И день минутой был тогда, в той жизни ты со мной всегда.

Другая жизнь, в которой я, теперь спустя уж год и месяц

Живу по прежнему любя, но только солнце так не светит

И рядом больше нет тебя, как жаль, жаль, что рядом нет тебя.

Ветер пусть тоску мою с собой уносит, пусть развеет, разметёт её по свету.

Почему меня ты милый бросил?

Почему тебя со мною больше нету?

Ты вернись я так тебя молю, видит Бог, я до сих пор тебя люблю.

Як шкода, що нам не бути удвох, як сумно, що не повториться,

Що в серці мені не жити твоїм, що рано полетіли птахи

І більше пісень не заспіваймо, як шкода, що нам не бути удвох.

Як шкода, що я вже не є, вже спокійно сплю ночами.

Залишилася за спиною чорта, за ній ми раніше так нудьгували,

Але канула любов у літа, як шкода, що я уже не та.

Але ночами часто переді мною твій образ, мені нагадує про тебе коханий.

Мій рідний, як часто чую я твій голос, він кличе мене в той день неповторний.

Я біжу до тебе, я так намагаюся, падаю уві сні і прокидаюся.

І знову два життя існують: одне, в якому ти залишився,

Де ти мене ще цілуєш, де кожен день зі мною зустрічався,

І день хвилиною був тоді, в тому житті ти зі мною завжди.

Інше життя, в якому я, тепер через вже рік і місяць

Живу як і раніше люблячи, але тільки сонце так не світить

І поруч немає тебе, як шкода, шкода, що поруч немає тебе.

Вітер нехай тугу мою з собою забирає, нехай розвіє, розмете її по світлу.

Чому мене ти милий кинув?

Чому тебе зі мною більше нема?

Ти повернись я так тебе благаю, бачить Бог, я досі тебе люблю.