Детство - Татьяна Буланова

Я возвращаюсь туда, где меня уже нет.

Где остался тот дом, и солнечный свет.

Что будил меня там, по утрам.

Протяну ладони и я солнцу.

Пусть опять всё, всё вернётся.

Это сон, я летаю, летаю, летаю, летаю в нём.

Тут где-то по соседству, моё гуляет детство.

В розовых бантах, с тетрадками в руках.

На школьных этажах.

Так хочется вернутся, так хочется проснутся.

Так хочется согреться, в тех золотых лучах.

Я на станции «Детство», снова встречу рассвет.

И как будто-бы нет, этих прожитых лет.

И как будто-бы всё ещё, впереди.

Протяну ладони и я солнцу.

Пусть опять всё, всё вернётся.

Это сон, я летаю, летаю, летаю, летаю в нём.

Тут где-то по соседству, моё гуляет детство.

В розовых бантах, с тетрадками в руках.

На школьных этажах.

Так хочется вернутся, так хочется проснутся.

Так хочется согреться, в тех золотых лучах.

Там остались мои книжки.

Мои плюшевые мишки.

И оттуда на меня, смотрит маленькая я.

Тут где-то по соседству, моё гуляет детство.

В розовых бантах, с тетрадками в руках.

На школьных этажах.

Так хочется вернутся, так хочется проснутся.

Так хочется согреться, в тех золотых лучах.(2х)

Я повертаюся туди, де мене вже немає.

Де залишився той будинок, і сонячне світло.

Що будив мене там, вранці.

Простягну долоні і я сонцю.

Хай знову все повернеться.

Це сон, я літаю, літаю, літаю, літаю в ньому.

Тут десь по сусідству, моє гуляє дитинство.

У рожевих бантах, з зошитами в руках.

На шкільних поверхах.

Так хочеться повернуться, так хочеться прокинуться.

Так хочеться зігрітися, в тих золотих променях.

Я на станції «Дитинство», знову зустріну світанок.

І ніби ні, цих прожитих років.

І, ніби все ще, попереду.

Простягну долоні і я сонцю.

Хай знову все повернеться.

Це сон, я літаю, літаю, літаю, літаю в ньому.

Тут десь по сусідству, моє гуляє дитинство.

У рожевих бантах, з зошитами в руках.

На шкільних поверхах.

Так хочеться повернуться, так хочеться прокинуться.

Так хочеться зігрітися, в тих золотих променях.

Там лишилися мої книжки.

Мої плюшеві ведмедики.

І звідти на мене дивиться маленька я.

Тут десь по сусідству, моє гуляє дитинство.

У рожевих бантах, з зошитами в руках.

На шкільних поверхах.

Так хочеться повернуться, так хочеться прокинуться.

Так хочеться зігрітися, в тих золотих променях.(2х)