Бедные цветы - Татьяна Буланова

Как робко вглядываюсь я в твои глаза через цветы,

Пока еще не догорят неразведенные мосты.

Над городом ночная муть, полуостывший тротуар,

В пыли мгновение уснуть спешит пустеющий бульвар.

Припев:

Неужели мы вдвоем и нежность после злого дня

Во взоре светится твоем, и ты не мучаешь меня меня, и ты не мучаешь меня меня.

Утихла ревность, смолкла боль, надолго ли прошла гроза.

Не уходи позволь, позволь молчать, смотря в твои глаза.

Припев:

Неужели мы вдвоем и нежность после злого дня

Во взоре светится твоем, и ты не мучаешь меня меня, и ты не мучаешь меня меня.

И ты не мучаешь меня.

Ведь завтра же растопчешь ты, вступив в дневное бытие,

И эти бедные цветы, и сердце бедное мое.

Припев:

Неужели мы вдвоем и нежность после злого дня

Во взоре светится твоем, и ты не мучаешь меня меня, и ты не мучаешь меня меня.

И ты не мучаешь меня, и ты не мучаешь меня.

Як несміливо вдивляюся я в твої очі через квіти,

Поки що не догорять нерозведені мости.

Над містом нічна каламутня, напівохоловлений тротуар,

В пилу миттю заснути поспішає бульвар, що пустує.

Приспів:

Невже ми удвох і ніжність після злого дня

У погляді світиться твоїм, і не мучить мене мене, і не мучить мене.

Вщухла ревність, змовкла біль, надовго пройшла гроза.

Не йди дозволь, дозволь мовчати, дивлячись у твої очі.

Приспів:

Невже ми удвох і ніжність після злого дня

У погляді світиться твоїм, і не мучить мене мене, і не мучить мене.

І ти не мучить мене.

Адже завтра розтопчеш ти, вступивши в денне буття,

І ці бідні квіти, і серце бідне моє.

Приспів:

Невже ми удвох і ніжність після злого дня

У погляді світиться твоїм, і не мучить мене мене, і не мучить мене.

І ти не мучить мене, і ти не мучить мене.