Баллада - Татьяна Буланова

Здесь ни тепла ни огня, но хоть уходя оглянись на меня.

Зимы в полях трубили, помнишь, как мы с тобой любили,

В миг мелькнули в век, и лишь снег.

Вестник беды наши скроет следы,

Вестник беды наши скроет следы.

Я больше петь не могу, я упаду на твоем снегу,

Зла на душе не храня, но хоть уходя оглянись на меня.

Зимы в полях трубили, помнишь, как мы с тобой любили,

В миг мелькнули в век, и вновь снег.

Тихий как боль, белый, белый как бог,

Тихий как боль, белый, белый как бог.

Тут ні тепла ні вогню, але хоч ідучи озирнись на мені.

Зими в полях трубили, пам'ятаєш, як ми з тобою любили,

У мить майнули у вік, і лише сніг.

Вісник біди наші приховає сліди,

Вісник лиха наші приховає сліди.

Я більше співати не можу, я впаду на твоєму снігу,

Зла на душі не зберігаючи, але хоч ідучи озирнися на мене.

Зими в полях трубили, пам'ятаєш, як ми з тобою любили,

У мить майнули у вік, і знову сніг.

Тихий як біль, білий, білий як бог,

Тихий, як біль, білий, білий, як бог.