Vanhan jermun purnaus - Tapio Rautavaara

On protestia kuultu monenlaista,

vaan yksi vielä sekaan mahtuu kai.

Tää laulu on vain heistä sotilaista,

he asein kerran protestoida sai.

En laulullani mieli riitaa haastaa,

mä tarpeekseni riidoista jo sain.

Mut vanhan jermun rintaa se niin raastaa,

kun pilkkalaulut kuulee nuorempain.

Nyt lauletaan kuin lapsellista on tää,

kun aikamiehet maassa piehtaroi.

Vaan mitäs teet kun pommit maata kyntää,

ja tykkein laulu kaikkialla soi.

Me ryömimme kuin pikkulapset maassa,

ja aseitamme raahasimme niin.

Ja huudoissamme usein pelokkaissa,

myös äitiäkin kovin kaivattiin.

No mikäs siinä, samaa mieltä oomme,

ei sotaa enää koskaan tulla saa.

Vaan toivomatta aina kohtaloomme,

niin outo voima sodat marssittaa.

Jos voitte nuoret paremmaksi saada,

tään maailman niin sodan särkemän.

Me emme varmaan toiveitanne kaada,

kun hoidatte tään jutun tärkeän.

Te ette tiedä heistä kummun alla,

me tunsimme myös heidät jokaisen.

Ja heidän kanssaan kerran rintamalla,

me teimme liiton elinaikaisen.

Vaan elinaika heidän kohdallansa,

se äänettömään päättyi protestiin.

Me jotka jäimme kukin ajallansa,

myös hiljenemme, vaikenemme niin.

Siis miettikää nyt nuoret hetken verran,

nyt ette ehkä protestoida vois,

jos ei me vanhat sotajermut kerran

myös teidän eestä protestoitu ois.

Чути багато видів протестів,

але я все одно можу поміститися в одному.

Ця пісня якраз про тих солдатів,

вони пістолет одного разу протестували.

З моєю піснею я не проти сперечатися,

Мені вже досить суперечок.

Але це так тягне на грудях старого Джерму

коли молодші чують молодших.

А тепер заспіваймо, як по-дитячому,

коли жили сучасники землі.

Але що ти робиш, коли бомби орють землю,

а гарматна пісня грає всюди.

Ми повзаємо, як маленькі діти по землі,

і ми так тягнули зброю.

І в наших криках, часто в страху,

мати теж була дуже потрібна.

Ну, ось у чому ми домовилися,

жодної війни більше не буде.

Але не завжди бажаючи нашої долі,

такий дивний марш силових воєн.

Якщо ви можете зробити молодих людей кращими,

світ так розтерзаний війною.

Ми, мабуть, не втратимо надій,

коли ти подбаєш про цю важливу річ.

Ти їх під курганом не знаєш,

ми також знали їх кожного.

І з ними колись на фронті,

ми уклали завіт на все життя.

Але для них ціле життя,

це мовчки закінчилося на знак протесту.

Ми, які сумували за своїм часом

ми теж мовчимо, ми залишаємося такими.

Тож подумай на мить про молодих людей,

тепер ви, можливо, не зможете протестувати,

якби не ми стара війна колись

також протестував проти вас ois.