Isoisän Olkihattu - Tapio Rautavaara

Mä tässä kerran ullakolle yksin kapusin

Ja sattumalta vanhan kaapin siellä aukaisin

Mä sitä pengoin mitä lienen oikein etsinyt

Niin löysin vanhan olkihatun siitä kerron nyt

Sen pölystä kun puhdistin ja sitä kääntelin

Ja ullakolle vanhan arkun päälle istahdin

En aikaa tiedä miten kauan siinä viivähdin

Kun isoisän tarinaa mä hiljaa muistelin

Ol' kerran pieni hattukauppa sivukadulla

Niin pientä kauppaa nykyään et löydä todella

Ja siihen puotiin isoisä kerran piipahti

Hän kauan etsi olkihatun viimein valitsi

Vaan valinta se tuskin siinä aikaa vienyt ois

Kas syy on toinen hennonnut ei millään mennä pois

Kun kerran katsoi myyjättären silmiin sinisiin

Jo kaikki hatut ostanut hän kohta olis niin

Näin kului aikaa sinisilmäin vuoksi tosiaan

Nyt romanssi niin kaunis kohta puhkes kukkimaan

Ja joka päivä iltasin kun kello tuli kuus

Nähtiin eräs herrasmies ja olkihattu uus

Odottavan sulkemista pienen myymälän

Ja kahden nuoren kulkevan luo puiston hämärän

Ei kauniimmin tää satu pieni päättyä nyt voi

Kun kera syksyn lehtien hääkellot heille soi

Näin kuvat kulki muistoissani hämys ullakon

Ja mietin kuinka kaunis sentään ihmiselo on

Vaan miten vähän jääkään meistä muistoks tulevain

Kuin isoisän tarinasta olkihattu vain

Mutt ehkä ajan tomun alta joku toinenkin

Joskus pienen muiston löytää niin kuin minäkin

Näin isoisän olkihattu sai mun laulamaan

Ja vanhan kaapin kätköihin sen laitoin uudestaan

Цього разу я був сам на горищі

І випадково я відкрив там стару шафу

Я робив те, що, мабуть, шукав

Ось я знайшов старий солом’яний капелюх, про який зараз розповім

Його пил, коли я почистив і повернув його

А на горищі я сів на стару труну

Я не знаю, як довго я запізнився

Коли я мовчки згадав розповідь свого діда

Колись на провулку була маленька капелюшна крамниця

Сьогодні ви не знайдете такого маленького магазину

І дідусь зайшов до того магазину

Він довго шукав солом'яний капелюх нарешті вибрав

Але його вибір навряд чи забрав часу

Хіба причина в тому, що інше стоншене нікуди не відходить

Одного разу подивився в очі продавщиці в блакитному

Він скоро купив би всі капелюхи

Через блакитні очі це справді потребувало часу

Тепер розквітла романтика такої прекрасної точки

І щовечора о шостій

Побачили кавалера і новий солом’яний капелюх

Чекаємо закриття невеликого магазину

А двоє молодих перехожих створюють сутінки парку

Не прекрасніше ця казка малий кінець тепер може

Коли з осіннім листям дзвонять для них весільні дзвони

Ось так образи пройшли крізь мої спогади на сутінковому горищі

І дивуюся, наскільки прекрасне все-таки людське життя

Але як мало ми будемо згадувати в майбутньому

Як дідова історія з солом’яним капелюхом тільки

Але може ще хтось опиниться під пилом

Іноді ти знаходиш трохи спогадів, як я

Так заспівала дідусева солом’яна шапка

І я знову поклав його в стару шафу