Päivänsäde Ja Menninkäinen - Tapio Rautavaara

Aurinko kun päätti retken

Siskoistaan jäi jälkeen hetken

Päivänsäde viimeinen

Hämärä jo mailleen hiipi

Päivänsäde kultasiipi

Aikoi juuri lentää eestä sen

Vaan menninkäisen pienen näki vastaan tulevan;

Se juuri oli noussut luolastaan

Kas, menninkäinen ennen päivän laskua ei voi

Milloinkaan elää päällä maan

He katselivat toisiansa

Menninkäinen rinnassansa

Tunsi kuumaa leiskuntaa

Sanoi: «Poltat silmiäni

Mutten ole eläissäni

Nähnyt mitään yhtä ihanaa!

Ei haittaa vaikka loisteesi mun sokeaksi saa

On pimeässä helppo vaeltaa

Käy kanssani, niin kotiluolaan näytän sulle tien

Ja sinut armaakseni vien!"

Mut säde vastas: «Peikko kulta

Pimeys vie hengen multa

Enkä toivo kuolemaa

Pois mun täytyy heti mennä

Ellen kohta valoon lennä

Niin en hetkeäkään elää saa!»

Ja niin lähti kaunis päivänsäde, mutta vieläkin

Kun menninkäinen yksin tallustaa

Hän miettii miksi toinen täällä valon lapsi on

Ja toinen yötä rakastaa

Сонце, коли ви закінчили подорож

Його сестри на деякий час залишилися позаду

Промінь дня останній

Сутінки вже повзали

Золотий промінь денного світла

Просто збираюся летіти перед ним

Але той малий, що збирався його побачити, ішов;

Він щойно піднявся зі своєї печери

Дивіться, ви не можете піти раніше осені

Ніколи не живи на землі

Вони подивилися один на одного

Меннінкяйнен на грудях

Я відчув гарячу лінь

Сказав: «Ти гориш мені очі

Але не в моєму житті

Нічого такого чудового не бачив!

Неважливо, якщо твоє сяйво робить мене сліпою

Легко ходити в темряві

Завітайте зі мною, і я покажу вам дорогу до домашньої печери

І я відведу тебе до своєї любові!»

Але промінь відповів: «Золото троля

Темрява забирає дух духу

І я не сподіваюся на смерть

Я повинен негайно піти

Хіба що ви летите на світло

Я не проживу ні хвилини!»

І так пішов прекрасний промінь дня, але все ж

Коли пастор один запасає

Він дивується, чому тут є ще одна дитина світла

І ще одна ніч для кохання