Il treno - Talco

«Un treno.

Un treno.

Un treno!»

Alla deriva il film dell’innocenza

Deportato a un gioco di rassegnazione

Va aumentando una sopravvivenza

Nel contare i giorni di disperazione

Un pazzo si segnò la vita tramutar oltre i confini della razionalità

Scavalcare il dolor che ti asciuga la via lieti di un respiro di follia

Là dove attendono la luce in una mano

Di chi dicono plasmò l’umanità

Ci svegliammo in un destino disumano

Soli in sella ad un’ignota nudità

E nutrendo, raccogliendo un dolce incontro

Con un placido delirio di poesia

Per scappar dal dolor d’innocente agonia

Con un foglio ad indicar la via

E corre il treno ad ingannare l’apparenza

Di condanne senza colpe e verità

Io conforto cieco nella mia coscienza

Per scovar nel treno la mia libertà

A cercar riparo a lungo a condannati

Tra le faglie anguste dell’inciviltà

Per trovare la via per fuggire aldilà delle voglie dell’umanità

Non mi lasciare, non dimenticare la terra che lasciamo

per andare via lontan

Fuggi come se potessi scavalcare un indomani che avevamo visto già

Ma devo andare, non dimenticare,

non cancellare i sogni gli occhi della gente mia

Scavalchiamo il dolor che ci asciuga la via con un bel respiro di follia

Nella storia di una vita deportata

Riposata da una lieta assurdità

Vivo il giorno di una sorte malandata

Con un fremito di umana dignità

E strappando il corso di un meschino tempo

Mesto inseguo in un delirio la magia

Per scappar dal dolor d’innocente agonia

Con un foglio ad indicar la via

(Grazie a Gre_Hateful per questo testo)

"Поїзд.

Поїзд.

Поїзд!"

Фільм про невинність літає на самоті

Депортований на гру у відставку

Виживання зростає

На рахунку днів відчаю

Божевільний ознаменував своє життя виходом за межі раціональності

Подолай біль, що сушить тобі шлях, радій подиху божевілля

Там, де вони чекають світла в одній руці

Як кажуть, сформував людство

Ми прокинулися в нелюдській долі

На самоті в сідлі невідомої наготи

І плекаючи, збираючи солодку зустріч

З спокійним маренням віршів

Щоб уникнути болю невинної агонії

З аркушем паперу, щоб показати дорогу

І потяг біжить, щоб обдурити зовнішність

Про засудження без вини і правди

Я сліпа втіха у своїй совісті

Щоб знайти свободу в поїзді

Довго шукати притулку засудженому

Серед вузьких недоліків неввічливості

Щоб знайти шлях до втечі за межі бажань людства

Не залишай мене, не забувай землю, яку ми залишаємо

їхати далеко

Втікайте так, ніби ви можете перелізти через завтрашній день, який ми вже бачили

Але я маю йти, не забувай,

не стирай мрії з очей мого народу

Ми долаємо через біль, що висушує нам шлях глибоким подихом божевілля

В історії депортованого життя

Відпочив щасливою нісенітницею

Я живу днем ​​пошарпаної долі

З трепетом людської гідності

І рве хід дрібного часу

Mesto Я ганяюся за магією в маренні

Щоб уникнути болю невинної агонії

З аркушем паперу, щоб показати дорогу

(Спасибі Gre_Hateful за цей текст)