La torre - Talco

Lieto riconduco l’anima al suono del mio antico porto

Tra invisibili note di un far buffone

Rilassato suono di un legittimo canto distorto

Dall’esilio dell’immaginazione

Vagai tra genti e terre che mi hanno adottato

E in cambio di una risata echi di storia

Lungo le strade di una saggezza dimenticata

Di indomabili notti calde di gloria

Paladini di antichi scranni spolverati a novella parvenza

Arruolati da sciocchi predicatori

Nella gogna dei prestigiatori non c'è differenza

Tra le nuvole e le illusioni

Domatori di voti grazie, ma di finte battute non so campare

Non chiedo scusa ma è tardi, per le mie strade ho un’altra storia e sta ad

aspettare

Perchè dentro la torre non ci so stare!

Quindi riconduco al cuore lontano da quel vecchio porto

Dove non c'è posto per un buffone

Lieto e saldo sull’equilibrio di un fato risorto

Ma lontano dall’illusione

Se un domani estinto mi ammonirà

Per un circo instabile in delirio di libertà

Seguo il richiamo di antiche glorie lungo il sentiero dimenticato per risalire

Perchè ho ancora fiato per ripartire!

Domatori di voti grazie, ma di finte battute non so campare

Non chiedo scusa ma è tardi, per le mie strade ho un’altra storia e sta ad

aspettare

Perchè dentro la torre non ci so stare!

Я радий, що повертаю свою душу до звуку мого старовинного порту

Між невидимими нотами дурня

Розслаблений звук законного спотвореного співу

З вигнання уяви

Я блукав серед людей і країв, які мене усиновили

А в обмін на сміх відлуння історії

Стежками забутої мудрості

Незламних теплих ночей слави

Паладини старовинних лавок запилялися на новий вигляд

Завербований дурними проповідниками

У стовпі фокусників немає різниці

Між хмарами та ілюзіями

Приборкувачі голосів дякую, але я не знаю, як жити фейковими жартами

Мені не шкода, але вже пізно, у мене на вулицях є інша історія, і вона до кінця

чекати

Бо я не знаю, як залишитися всередині вежі!

Тож я веду назад до серця подалі від того старого порту

Де немає місця для дурня

Щасливий і непохитний на тезі воскреслої долі

Але далеко від ілюзій

Якщо вимерлий завтра мене попередить

За нестабільний цирк у маренні свободи

Іду за покликом стародавньої слави забутим шляхом, щоб йти вгору

Тому що у мене ще є дихання, щоб почати знову!

Приборкувачі голосів дякую, але я не знаю, як жити фейковими жартами

Мені не шкода, але вже пізно, у мене на вулицях є інша історія, і вона до кінця

чекати

Бо я не знаю, як залишитися всередині вежі!